Подруги просиділи на кухні до самої темряви. Катя мала рідкісний дар говорити ні про що так захопливо, що це заповнювало весь простір і проганяло тишу. Вона розповідала про витівки старшого сина, про нахабного сусіда з машиною і про дефіцит сиру в місцевому магазині.
Альона слухала й іноді неприродно голосно сміялася, але цей сміх щоразу обривався надто раптово. Одного разу вона просто розридалася посеред історії про магазин, а Катя мовчки обійняла її за плечі. Коли подруга пішла, дім знову занурився в лячну порожнечу.
Альона лягла в ліжко о пів на одинадцяту, але сон уперто не йшов. За вікном мрячив дрібний, нерішучий весняний дощ, а дах озивався на нього рідкими, глухими краплями. Рука жінки сама намацала на тумбочці флакон із кремом, який вона переставила туди ще вдень.
Альона двічі натиснула на дозатор і почала звично розтирати засіб по долонях круговими рухами. Легкий, трохи солодкуватий аромат крему зовсім не дратував і швидко розчинявся в повітрі. Руки рухалися автоматично, методично втираючи крем у пальці, поки за вікном і далі крапав дощ.
Вона заснула лише під ранок, так і не випустивши флакон із рук. Сергій зателефонував на початку дев’ятої й повідомив, що вже навідувався до Віри. Його голос звучав сухо й неприродно, ніби з нього викачали все тепло й емоції.
Він розповів, що Арсен спокійно п’є козяче молоко й не плаче. Альона з надією спитала, чи не шукав син її, але в слухавці було чутно лише шум вуличної метушні. Нарешті чоловік пообіцяв заїхати ввечері, щоб серйозно поговорити з матір’ю.
Альона різко відповіла, що говорити треба з нею, а не з Людмилою, і кинула слухавку на стіл. Якийсь час вона з образою дивилася на телефон, ніби це він був винен у всіх бідах. Потім вона взула гумові чоботи й рішуче вийшла в сирий город.
Земля після нічного дощу була темною, м’якою й податливо чавкала під підошвами чобіт. Альона стала навколішки біля грядки з цибулею й почала люто полоти бур’яни голими руками. Бруд забивався під нігті й холодив шкіру, але жінка вперто продовжувала роботу.
Сусідка Ніна Георгіївна гукнула її через паркан, розвішуючи на вітрі ляскаючі простирадла. Альона зробила вигляд, що не чує запитань про самопочуття, і продовжила колупатися в землі. Сусідка трохи потупцяла на місці й ображено пішла назад до хати.
Альона полола грядки доти, доки її змерзлі руки не стали пунцово-червоними. Повернувшись до хати, вона ретельно вимила їх крижаною водою й неусвідомлено потяглася до флакона крему на полиці. Увечері знову прийшла Катя, принісши із собою судочок із домашніми котлетами й гречкою.
Вони сиділи на кухні й обговорювали слова знахарки про те, що проблема криється в матері. Подруги губилися в здогадах, намагаючись розшифрувати цю моторошну фразу. Катя обережно припустила, що йдеться про післяпологову депресію або погану генетику.
Альона відкинула версію з генетикою, згадавши, що Сергій згадував якісь проблеми з боку своїх родичів. Катя відклала ложку й висловила думку, що стара знахарка просто напускає туману заради загадковості. У голосі Альони не було полегшення — лише глибока втома людини, яка перебрала всі можливі варіанти…
