Дорогою Іван все ж продовжував намагатися розмовляти з літньою попутницею, кидаючи одне за одним ввічливі запитання, сподіваючись отримати хоч якийсь натяк на її особистість чи історію. Раптом їхню спокійну поїздку порушив гучний хлопок і несподівана втрата стійкості автомобіля. Іван відчув, як машина почала дивно поводитися. Різкі звуки шин ковзали по асфальту, поки він відчайдушно намагався втримати контроль. Тишу ночі розірвали вереск гальм і пронизливий скрегіт.
За лічені секунди ситуація вийшла з-під контролю, зануривши Івана та його пасажирку в атмосферу небезпеки. Автомобіль, що втратив керування, зигзагами йшов дорогою, поки він з холодним розрахунком і прискореним пульсом боровся, щоб зупинити його і уникнути катастрофи. Нарешті йому вдалося загальмувати. З важким зітхненням, заспокоюючись, Іван вийшов з машини і підійшов до правого заднього колеса, де виявив явний прокол. З рішучістю, властивою людині, якій не чужі важкі ситуації, він дістав інструменти з багажника і почав заміну колеса, акуратно і методично виконуючи кожен рух.
Коли заміну було завершено і він переконався, що все гаразд, Іван повернувся в машину, готовий продовжити нічну подорож. Але, поглянувши в дзеркало заднього виду, він зі здивуванням помітив, що його загадкова попутниця зникла. Приголомшений, Іван поспішно вибіг з машини і почав оглядати околиці. Навколо простягалася лише пустельна дорога, освітлена місячним світлом, і жодного сліду літньої жінки. Він припустив, що вона могла вийти з машини, поки він був зайнятий заміною колеса, але це здавалося малоймовірним, враховуючи її вік і швидкість, з якою все сталося. Іван обшукав дорогу і узбіччя, освітлюючи їх ліхтариком свого телефону, але так і не знайшов жодних слідів. Тиша ночі тільки посилювала його замішання і тривогу: здавалося, жінка буквально розчинилася в тумані.
Після безуспішних пошуків і зростаючого занепокоєння Іван повернувся до машини. Логіка і втома підказували йому продовжити шлях додому, хоча в глибині душі його долали цікавість і тривога через дивне зникнення старенької. Дорога простягалася перед ним, самотня і тиха, ведучи його назад до безпеки дому. Але його думки були далекі від спокою: спогади про зустріч із цією жінкою та її раптове зникнення не виходили у нього з голови. Після прибуття у свій заміський будинок Іван відчув непереборне бажання розповісти про цю дивну подію своїй дружині. Вона вислухала його, але в її погляді читався скептицизм. Вона припустила, що старенька, можливо, була чимось на кшталт привида або духа, який зустрівся йому на дорозі.
— Звучить дуже загадково, — сказала його дружина з інтересом і легкою усмішкою.
— Це було саме так, як я тобі розповів, — наполягав Іван. — Старенька була там, коли стався прокол. Поки я міняв колесо, вона зникла безслідно, хоча я шукав її всюди.
Його дружина з легкою часткою іронії та серйозності запропонувала:
— Може, це був дух, який вирішив відвідати тебе? Ти ж знаєш, у цих місцях ходять легенди про привидів.
Іван, роздратований її жартівливим ставленням, відповів:
