У другому поліцейському автомобілі перебував лейтенант Тарас Олексійович Бондаренко, тридцятип’ятирічний офіцер із вельми поганою репутацією. Колеги прекрасно знали про його відверто сумнівні методи ведення допитів і хворобливий потяг до домінування над слабшими людьми.
За кермом замикаючого екіпажу сидів молодший лейтенант Остап Петрович Петренко, двадцятивосьмирічний хлопець, який вважався наймолодшим у цій групі. Він звик беззаперечно виконувати будь-які вказівки старших за званням товаришів, воліючи ніколи не ставити зайвих і незручних запитань. Цю трійцю давно пов’язували не лише офіційні службові обов’язки, а й вельми брудні спільні справи.
Вони перетворили довірену їм ділянку державної траси на стабільне джерело незаконного особистого збагачення. Поліцейські регулярно зупиняли водіїв під вигаданими приводами, нахабно вимагаючи у них великі грошові хабарі. Ця нічна зміна мала стати для них черговим банальним полюванням за легкими грошима.
Однак загадкова жінка за кермом дорогого чорного позашляховика грубо зруйнувала всі їхні звичні кримінальні плани. Оксана керувала важким автомобілем із філігранною майстерністю, грамотно використовуючи найменші переваги порожньої дороги.
Вона досконально знала особливості цієї траси, оскільки завжди скрупульозно вивчала маршрут слідування перед кожним секретним виїздом. Різкі повороти, затяжні спуски і підйоми, а також відрізки з розбитим асфальтом служили їй чудовою підмогою в спробах відірватися від переслідувачів.
Стрілка на спідометрі її машини шалено скакала в діапазоні від ста десяти до ста вісімдесяти кілометрів на годину. Позашляховик бездоганно тримав зчеплення з дорогою, а його енергоємна підвіска з легкістю проковтувала всі вибоїни та нерівності асфальтового покриття. Але розлючені поліцейські зовсім не збиралися так просто здаватися і припиняти погоню.
Ткачук несамовито волав у поліцейську рацію, намагаючись координувати дії своєї групи перехоплення. Його обличчя налилося багряним кольором від неконтрольованої люті, адже до цього моменту ніхто не наважувався настільки зухвало ігнорувати його накази…
