У цю мить усередині мене щось остаточно зламалося, і моє старече вперте серце дало тріщину. Я звик відчайдушно сперечатися з людьми й холодною логікою, але переконати цей відданий вовчий погляд було неможливо. І що ж мені тепер накажеш робити, глухо спитав я друга, адже сьогодні призначено найважливішу угоду всього мого життя.
Миколай задумливо почухав колючий неголений підборіддя покаліченою рукою й із дзвінким брязкотом розчинив задні дверцята фургона. Ну, раз ми ніяк не можемо переконати цього впертюха, нехай лізе всередину, місця там на всіх вистачить. Ти, мабуть, невдало жартуєш, вразився я, бо Денис просто зомліє, якщо я приїду на ділову зустріч із диким хижаком.
А мені геть начхати на ніжні почуття твого Дениса, жорстко відрізав роздратований Миколай. Моя власна шкура мені зараз дорожча за будь-які сумнівні ділові пристойності. Якщо я повезу тебе без цього моторошного сірого демона, а з тобою щось станеться, він же потім вистежить мене й справедливо перегризе мені горло.
Водій рішуче повернувся до застиглого вовка й заклично свиснув крізь зуби. Гей, здоровило кудлате, тебе призначено головним охоронцем цінного вантажу, тож живо лізь у салон. Поведінка Грому миттєво змінилася, і колишня дика агресія поступилася якоюсь діловитою зібраністю.
Розумний хижак вичікувально подивився просто на мене, явно вимагаючи підтвердження цього незвичного наказу. Я втомлено махнув рукою, раптом відчувши, як величезний невидимий камінь звалився з моєї змученої душі. Давай застрибуй, волохатий брате, сьогодні знову твоя взяла, тож лізь у машину.
Задоволений Грім ані секунди не змусив себе вмовляти й одним спритним стрибком опинився в темному салоні. Вовк одразу по-господарськи зайняв зручну позицію на широкому задньому сидінні старого автомобіля. Звір сів, повернувшись мордою просто до лобового скла, щоб повністю контролювати весь майбутній шлях.
Я важко опустився на скрипуче переднє сидіння, де пічка, що працювала на повну потужність, створювала затишне тепло. Ну й справжній цирк ми влаштували, збентежено пробурмотів я, ніяково пристібаючи тугий ремінь безпеки. Міські партнери точно засміють мене до сліз, коли побачать, що я притягнув на угоду дикого лісового мешканця.
Нехай собі сміються на здоров’я, похмуро буркнув Миколай, із хрустом вмикаючи потрібну передачу. Як відомо, найголосніше зрештою сміються лише ті, кому пощастило лишитися живими. Машина різко сіпнулася з місця й неповоротко поповзла засніженою колією геть від мого бревенчатого дому.
Старий всюдихід нещадно трясло на незліченних вибоїнах, поки ми пробиралися крізь заметений зимовий Ліс. Мотор надривно ревів, намагаючись заглушити дедалі сильніші пориви злого крижаного вітру. Я мигцем глянув у каламутне дзеркало заднього виду й побачив, що Грім сидить там нерухомо, мов кам’яне ізваяние.
Його уважні жовті очі безупинно сканували білу дорогу попереду. Чутливі вуха хижака миттю поверталися, вловлюючи найменший підозрілий звук зовні. У ці хвилини він перестав бути просто лагідним домашнім улюбленцем, перетворившись на зібраного солдата на бойовому завданні.
Знаєш що, Семеничу, раптом задумливо мовив Миколай, навіть не повернувши до мене голови. Моя мудра бабуся з місцевих північних племен часто розповідала мені давні родинні перекази. Вона щиро вірила, що інколи померлі предки повертаються в шкурах диких звірів, щоб відвести страшну біду від свого живого роду.
Коли я зараз уважно дивлюся на твого величезного Грома, він здається мені надто вже розумним для простого звіра. Скажеш теж дурницю якусь про предків, недовірливо хмикнув я, хоча в глибині душі неприємно ворухнувся холодний сумнів. А ти дарма смієшся зі старих повір’їв, бо тут, у суворих горах, діють зовсім інші закони.
Якщо цей материй вовк так відчайдушно рвався поїхати з тобою, значить, він явно відчув поблизу смертельного ворога. А справжній ворог, старий друже Семеничу, це зовсім не погана погода й не снігова буря, що насувається. Підступний ворог — це завжди та підла людина, яка просто зараз привітно усміхається тобі в обличчя.
Я важко промовчав у відповідь, болісно думаючи про Дениса, того самого сирітливого хлопчиська з дитбудинку. Адже саме я вчив його тримати важку кирку, дав йому добру освіту й професію геолога. Невже чуття відданого вовка підказує, що саме цей близький мені хлопець становить для мене смертельну загрозу.
Ця жахлива думка здавалася мені цілком дикою, блюзнірською й абсолютно абсурдною. Але, дивлячись на нерухомий силует вовка в дзеркалі, я виразно відчув, як крижаний холод проникає під мій кожух. Наша стара машина спускалася дедалі нижче в білу пелену заметілі, везучи трьох похмурих пасажирів назустріч небезпечній невідомості.
Кожен із нас трьох чомусь твердо розумів, що благополучної зворотної дороги до рідного дому вже не буде. Мій розум давно зробив остаточний вибір, але старе втомлене серце чомусь уперто відмовлялося погоджуватися з логікою. Ці тривожні думки безупинно крутилися в моїй сивій голові, поки важкий всюдихід повільно гриз обледенілий гірський серпантин.
Я байдуже дивився у вікно на засніжені ялини, що пропливали повз, а думав зовсім про інші, приземленіші речі. Думки крутилися довкола майбутньої вигідної угоди й великих грошей, які дозволять мені нарешті спокійно видихнути. Я мріяв про заслужений відпочинок після нескінченних важких років, проведених у холоді й похмурій темряві глибоких гірських шахт.
Це невелике, але дивовижно багате родовище золота я випадково знайшов ще двадцять років тому. Витративши багато сил, я офіційно оформив усі права на себе й потроху займався законним видобутком. Уся моя довга праця там завжди велася абсолютно легально й чесно…
