Кабінет наповнився виразним голосом самої підозрюваної, яка злобно шипіла про хворе серце старого і можливий смертельний інфаркт у разі відмови переписати квартиру. Владна пенсіонерка моментально зблідла. Вона чудово пам’ятала ту зустріч із нотаріусом Валерієм Петровичем, але навіть уявити не могла, що весь її шантаж записувався на аудіо.
Жалюгідні спроби виправдатися і звести все до невдалого залякування були жорстко припинені слідчим. Марина Олегівна популярно пояснила, що за законом за подібні погрози вбивством можна відправитися за ґрати на пару років, а стаття за вимагання додасть ще до чотирьох років позбавлення волі. Усвідомивши всю серйозність свого жалюгідного становища, жадібна стара впала у відчай.
Чекати рішення її відправили в тісний ізолятор тимчасового тримання, обладнаний двоярусними нарами і брудним туалетом. Сусідками по камері виявилися дві молоді злодійки і досвідчена рецидивістка Зінаїда, затримана із забороненими речовинами. Дізнавшись причину арешту новоприбулої, кримінальниці не стали приховувати своєї відвертої ворожості.
Молода дівчина з татуюванням на шиї грубо поцікавилася, чи зовсім стара втратила береги, відбираючи квартири у беззахисних пенсіонерів. Вся ніч перетворилася для вимагачки на справжнє пекло: її штовхали, обсипали добірною лайкою і категорично забороняли спати. На світанку старша по камері Зінаїда без вагань вивернула на голову інтелігентки миску із залишками холодного супу.
Співкамерниця зі злістю плюнула, заявивши, що це справедлива відплата за всіх ображених людей похилого віку. Вона пригадала свою покійну матір-сердечницю, яка померла від браку ліків, тоді як такі стерви наживаються на чужих квартирах. Умиваючись липким бульйоном, гордячка вперше плакала не від злоби чи образи, а від липкого страху і тотального приниження, розуміючи, що кошмар тільки починається.
Протягом трьох днів Максим, який втратив посаду, оббив пороги п’яти різних підприємств. Скрізь його зустрічали черговими усмішками, змушували заповнювати анкети і клятвено обіцяли передзвонити після перевірки. Однак результат був завжди однаковим: через добу приходила стандартна відмова з формулюванням про раптово закриту вакансію.
Сидячи в дешевому барі на околиці і попиваючи низькосортне пиво, невдаха гарячково прикидав варіанти подальшого виживання. Останні накопичення танули на очах, залишаючи попереду лише лякаючу порожнечу. Раптово за сусіднім столиком виявився неабияк випивший колишній однокласник Ігор, який працював майстром на механічному заводі.
Захмелілий товариш підсів до нього і пошепки повідомив, що по всьому регіону пронеслася рознарядка від самого Крилова. Виявилося, що місцеві відділи кадрів отримали суворий наказ: гнати Соколова в шию, не беручи навіть на посаду простого сторожа. Приятель авторитетно заявив, що Максим примудрився насолити комусь неймовірно могутньому.
Вийшовши на вогку листопадову вулицю, вигнанець підставив обличчя крижаному вітру, що віщував снігопад. Перевіривши екран мобільника, він переконався у повній своїй самотності — Світлана вперто ігнорувала його повідомлення вже третю добу. В цей же самий час Віра з комфортом їхала на таксі у супроводі тих самих суворих безпекарів Андрія Вікторовича та Сергія Петровича.
У салоні панувала гробова тиша, але дівчина ловила себе на думці, що їй неймовірно спокійно. Роки панічного жаху перед чоловіком, його скандальною матір’ю та нескінченними криками випарувалися без сліду. На зміну страху прийшло холодне, непохитне бажання повернути своє законне майно…
