Кадровичка Зінаїда Федорівна сухо підсунула до нього розкриту папку, наполегливо порекомендувавши підписати документи за власним бажанням без зайвих істерик. У заяві вже красувалися ганебні рядки про звільнення за порушення дисципліни та професійну невідповідність. У паніці майстер метнув благальний погляд на Анатолій Борисовича, нагадавши про свої заслуги.
Шеф лише боягузливо відвів очі вбік, порадивши змиритися з неминучим. Залишивши механічний підпис на бланку, роздавлений Максим на ногах, що не слухалися, вивалився в коридор. У його голові, що дзвеніла, пульсувала єдина здогадка: до цього краху доклали руку Віра та її загадковий батько.
Увірвавшись у свою квартиру о пів на десяту ранку, він застав бліду дружину за годуванням Артема. Від люті вдаривши кулаком по столу так, що затремтіло скло в серванті, він зажадав негайно зв’язатися з родичем. Захлинаючись від злоби, він наказав скасувати всю цю травлю, звинувачуючи їх у своєму ганебному звільненні.
Дівчина незворушно відсунула тарілку з кашею і насухо витерла долоні об рушник. Вперше за роки шлюбу в її погляді не було ні краплі звичного страху — тільки крижана, непробивна рішучість. Твердим голосом вона заявила, що не збирається нічого скасовувати, і тепер тирану доведеться заплатити за рахунками за всі пережиті нею страждання.
Озвірівши від такої непокори, Максим перетнув кімнату і дав дружині ляпаса. Удар був нанесений швидше від усвідомлення власного безсилля, ніж від бажання заподіяти фізичну шкоду. Похитнувшись, Віра навіть не зронила сльозинки, продовжуючи дивитися на агресора з такою відкритою зневагою, що тому стало не по собі.
Кинувшись до виходу, мерзотник пообіцяв викинути її на вулицю разом із ненависним нащадком. Гучно ляснувши вхідними дверима, він вискочив з дому, навіть не прихопивши куртку. Жінка залишилася стояти посеред кухні, потираючи палаючу щоку і вслухаючись у переляканий плач малюка, що завмер у стільчику.
Наступного дня під вікнами їхнього будинку припаркувався солідний автомобіль «Тойота Камрі». Максим, який нервово курив на балконі, помітив, як із салону вибралися двоє представницьких чоловіків. За хвилину його мобільний вибухнув дзвінком з невідомого номера, і ввічливий, але холодний голос представився службою безпеки металургійного комбінату.
Незнайомець повідомив про необхідність обговорити долю автомобіля «Ніссан Ікстрейл», офіційно зареєстрованого на Віру Олександрівну Соколову. Визирнувши вниз, колишній майстер зрозумів, що візитери дивляться прямо на нього, запрошуючи спуститися на коротку розмову. На ватних ногах він вийшов до під’їзду, де безпекарі Андрій Вікторович та Сергій Петрович тут же продемонстрували службові посвідчення.
Андрій Вікторович буденно вручив йому свіжу фотографію, на якій крадена машина була припаркована за адресою вулиці Заводської. Вони були чудово поінформовані про те, що колега Світлана Ігорівна Морозова вже пів року видає чуже майно за щедрий презент від свого кавалера. Відпиратися було безглуздо — знімок був зроблений буквально вчора ввечері.
Сергій Петрович сухо резюмував, що завтра рівно о десятій ранку законна власниця приїде за своєю власністю. Ключі та документи мають бути підготовлені без зайвих затримок і дурних запитань. Не чекаючи відповіді від онімілого боржника, міцні хлопці зникли в тонованому авто, залишивши Максима стискати пом’яту роздруківку і усвідомлювати повний крах своєї вигаданої імперії.
Паралельно з цими подіями Людмила Василівна Соколова перебувала в стані повного шоку в кабінеті слідчого. Втомлена жінка в погонах, Марина Олегівна Степанова, виклала на стіл офіційну заяву від Петра Миколайовича. Документ містив важкі звинувачення: вимагання, погрози розправою та замах на шахрайство. На доказ своїх слів офіцер увімкнула диктофон….
