«Мені було цілком досить і одного-єдиного разу, коли його щойно привезли з лікарні, і я зайшла пригостити вас домашніми пиріжками». Лена чудово пам’ятала той метушливий і важкий день, коли Олег був особливо дратівливим і постійно скаржився на пекельний біль у спині. Вона тоді в паніці металася між кухнею і спальнею, марно намагаючись догодити і вередливому хворому чоловікові, і несподіваній гості.
«Так от, коли я зайшла до кімнати, він лежав на ліжку і дуже переконливо зображав нестерпні фізичні страждання. Його повіки були театрально напівприкриті, а губи трохи скривлені, ніби від сильного, безперервного нападу болю», — згадувала спостережлива сусідка. «Але потім ти ненадовго вийшла навіщось на кухню, і я випадково побачила, як він подивився тобі вслід, коли думав, що за ним не спостерігають».
«І що ж ви побачили в тому його погляді?» — затамувавши подих, спитала заінтригована Лена, подавшись уперед. Тамара Василівна на мить замовкла, ретельно добираючи найточніші й найвлучніші слова для опису цього моторошного моменту. «Так ніколи не дивляться на кохану й жадану жінку, дитино, так дивляться виключно на дурну здобич або наївну жертву обставин».
«Я надто часто бачила такий холодний, розважливий і відверто зневажливий погляд у підслідних, які роками обманювали свої родини. І щойно він боковим зором помітив, що я за ним пильно спостерігаю, він миттю змінив вираз обличчя на стражденний. Це було зроблено надто швидко й надто професійно для звичайної, недосвідченої у брехні людини», — підсумувала колишня слідча.
Лена з величезними труднощами проковтнула клубок гіркоти, що підступив до горла, усвідомлюючи свою багатомісячну чудовищну сліпоту й наївність. Отже, вона була далеко не єдиною, хто помітив у його повсякденній поведінці дивні й тривожні нестиковки. Отже, всі ці нічні страхи й підозри були зовсім не плодом її запаленої уяви чи наслідком хронічної втоми.
«Але чому ж ви одразу не сказали мені про все це просто в обличчя, щоб позбавити мене страждань?» — з гіркою образою в голосі спитала вона. «А хто б мені тоді повірив, невже ти б послухала якусь стару сусідку з її параноїдальними фантазіями?» — резонно заперечила Тамара Василівна. «Ти ж його до нестями кохала і самовіддано дбала про нього цілодобово, забуваючи про себе й дитину».
«Якби я прийшла з порожніми, нічим не підкріпленими звинуваченнями, ти б просто вирішила, що я остаточно вижила з розуму від старості. Для таких серйозних і страшних обвинувачень завжди потрібні неспростовні речові докази, от ти їх тепер і отримала в повному обсязі. Що ж мені тепер із усім цим арсеналом робити?» — Лена в повному розпачі подивилася на мудру жінку, шукаючи в неї підтримки.
Тамара Василівна неквапливо відпила вже прохололий чай і уважно подивилася на співрозмовницю своїми проникливими, всерозуміючими карими очима. «Це безпосередньо залежить від того, чого саме ти хочеш досягти у фіналі цієї неймовірно мерзенної й цинічної історії. Якщо хочеш просто тихо піти від нього без скандалів, то спокійно збирай свої з сином речі й іди без найменшого озирання».
«Він тобі навіть не законний чоловік за паспортом, тому ділити вам абсолютно нічого, крім твоїх же кредитів. Іди просто зараз і постарайся назавжди забути весь цей затягнутий кошмар, як страшний, тяжкий сон», — запропонувала сусідка найпростіший вихід. «А якщо я хочу не просто тихо піти, підібгавши хвоста, і пробачити йому всі ці жорстокі знущання?» — процідила Лена крізь зуби.
«Тоді нам із тобою доведеться копати значно глибше й діяти набагато жорсткіше», — очі старої слідчої азартно й молодо блиснули. Тамара Василівна подалася вперед, і Лена на власні очі побачила в ній ту саму залізну хватку бувалого професіонала розшуку. «Якщо він цілих вісім місяців так віртуозно симулював параліч, значить, йому це було неймовірно вигідно з фінансового погляду».
«А такі великі й легкі гроші ніколи не з’являються з нізвідки, тут стовідсотково замішана велика кримінальна сума. Страховка!» — тихо прошепотіла приголомшена Лена, і всі розрізнені шматочки цього божевільного пазла раптом ідеально стали на свої місця. «Саме вона, рідненька; ти ж сама нещодавно казала мені, що він регулярно отримує величезні страхові виплати щомісяця?»
«Так, я одного разу випадково побачила банківську виписку з його особистого рахунку, і там було дуже багато нулів», — підтвердила Лена свій здогад. «Страхове шахрайство, дитино, — це вельми серйозний кримінальний злочин, передбачений статтею 190 КК. За такі зухвалі махінації в особливо великому розмірі йому реально світить до десяти років справжнього позбавлення волі в колонії».
«І якщо ти збереш достатньо вагомих, неспростовних доказів, на нього чекає не просто банальний сімейний скандал, а реальний тюремний строк». Лена безсило відкинулася на скрипучу спинку стільця, прокручуючи в голові всі принизливі події останніх восьми місяців свого каторжного життя. Вона горбатилася на двох важких роботах, економила на нормальній їжі й навіть не могла купити рідному синові нові теплі черевики до зими.
А цей безсоромний мерзотник у цей самий час отримував мільйони й безтурботно витрачав їх на розваги зі своєю молодою коханкою. «Мені дуже потрібна ваша професійна допомога й досвід у цій справі», — твердо сказала вона, сміливо дивлячись просто в очі сусідці. Тамара Василівна схвально й тепло всміхнулася, відчувши давно забутий, але такий знайомий мисливський азарт справжнього слідчого.
«Оце правильний і по-справжньому бойовий настрій, тож давай негайно почнемо наше спільне розслідування», — підсумувала вона, потираючи сухі долоні. Наступні кілька напружених і безсонних днів перетворилися для Лени на справжнє, небезпечне детективне розслідування всередині власної квартири. Вона віртуозно продовжувала грати роль дбайливої цивільної дружини, нічим не виказуючи своїх справжніх намірів і ненависті, що кипіла всередині…
