Артем розтулив рота, збираючись заперечити, але натрапив на холодний погляд Дорошенка й замовк.
— Ви вже досить зробили й сказали, — додав майор. — Віднині відповідайте лише на поставлені запитання.
Кирило залишив водійське місце й прийняв від напарника службове спорядження. Мельник підкорився без опору. Без зброї, жетона й рації бездоганно випрасувана форма вже не надавала йому колишньої значущості.
Артем почав говорити про дружину й іпотеку, повторюючи, що хотів лише невдало пожартувати. Присутні не відповідали. Ні сімейні зобов’язання, ні борги не змінювали тієї обставини, що документ було знищено свідомо й на очах у свідка.
Невдовзі біля узбіччя зупинився ще один непримітний автомобіль. Із пасажирського сидіння вийшов знайомий Оксані працівник центрального офісу, який мав допуск до перевезення матеріалів. Підійшовши до седана, він повідомив, що полковник Марченко направив його забрати папку.
Оксана відкрила бардачок і показала на опечатану папку.
— Переконайтеся, що печатку не пошкоджено, і доставте папку просто до центрального офісу.
Поки працівник обережно виймав папку, Дорошенко уточнив, який саме документ знищив лейтенант. Оксана пояснила: це було звичайне водійське посвідчення, яке вона пред’явила, не розкриваючи службового статусу. Посаду в центральному транспортному управлінні підтверджувала темно-червона книжечка, залишена на панелі приладів.
— Тобто знищене водійське посвідчення не було вашим службовим документом? — перепитав майор.
— Ні, його було видано мені як звичайному водієві. Але Мельник знищив офіційний документ під час виконання обов’язків, причому вже після того, як я попередила про службовий характер поїздки. Це не скасовувало умисного характеру його вчинку…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
