Совісті в тебе немає, підлий!» Блідий як полотно Єгор вискочив назовні, кинувся до покинутої нареченої й заходився відтісняти її вбік, метушливо бурмочучи.
«Вибач, так уже сталося. Оксана тепер моя законна наречена, так постановили мої предки. Я розповів їм про нашу ситуацію, а вони категорично заборонили нам бачитися. Іди звідси по-доброму, Рито, дуже тебе прошу. Наша історія добігла кінця».
Від таких цинічних слів дівчина впала в заціпеніння. Зібравшись із силами, вона відважила колишньому дзвінкого ляпаса. «Але ж я ношу під серцем твою дитину! Що накажеш мені робити далі? Невже тобі байдуже?»
Молодий чоловік почав боягузливо викручуватися. «Слухай, ну звідки мені знати. Сходи в клініку й перерви вагітність. Ділов-то купа. Маргарито, не кричи. Зникни, благаю».
У цей момент із розкішного салону манірно випливла забезпечена суперниця. Окинувши Риту зневажливим поглядом, вона гидливо поцікавилася. «Щось я не вловлюю суті. Це ще хто така взагалі?»
«Єгорчику, чого цій божевільній від тебе треба?» Хлопець грубо відштовхнув колишню кохану й поспішно відповів. «Та все нормально. Дівчина просто сплутала мене з кимось».
Оксана впритул наблизилася до Рити, просвердлила її поглядом і крижаним тоном процідила. «Цей пупсик мій. Я так вирішила. А тобі наполегливо раджу не ставати в мене на шляху, інакше гірко пошкодуєш.
У мого татка величезні зв’язки…» «Котися звідси, мимро!» Новоспечена парочка помчала вдалечінь, щедро обдавши остовпілу Риту брудними бризками з-під коліс. А вона й далі стояла посеред парковки, не в силі поворухнути ні рукою, ні ногою.
Те, що відбувалося, здавалося їй якимось сюрреалістичним кошмаром, лихим сном. Дівчина так і не з’явилася на роботі, у неї просто не лишилося на це фізичних сил. Цілий тиждень вона просиділа замкненою, заливаючись слізьми й у буквальному сенсі виючи від горя та зради. У голову навіть закрадалися думки справді піти на аборт і разом перекреслити всі проблеми.
Однак Риту сковував дикий страх. А що, як процедура пройде невдало, і вона назавжди втратить можливість стати матір’ю? Та й як можна позбавити життя живу людину? Як потім жити з таким страшним гріхом на душі?
Одного з таких похмурих днів на порозі її кімнати намалювався сусід Костя. Він зайшов позичити таблетку від живота, бо в нього занедужав молодший синочок. Оцінивши плачевний стан сусідки, чоловік утратив дар мови. Недовго думаючи, він майже силоміць затяг її до себе в кімнату.
Його дружина Ірина тільки сплеснула руками. Діючи спільно, вони заходилися відпоювати нещасну заспокійливим і гарячим чаєм, терпляче вислуховуючи її збивчасту розповідь. Дівчині життєво необхідно було вилити комусь душу, інакше біль від зради коханої людини просто розірвав би їй серце.
І вона виклала все без утайки. Костя мовчки слухав, хитав головою, а коли історія добігла кінця, тихо поцікавився. — М-да, ну й справи. Козел твій Єгор, тут і обговорювати нічого. І що збираєшся робити?
Рита безпорадно знизала плечима. — На роботі я не з’являлася вже тиждень, тож мене, певно, звільнили. Тим паче працювала я там нелегально. Видно, доведеться збирати речі й повертатися до дідуся в село.
От тільки гадки не маю, як я дивитимуся йому в очі. Нагуляла дитину, приїхала з пузом. Соромота. Та й на які гроші жити — незрозуміло.
Хоч у петлю лізь, чесне слово. Сусід задумливо почухав потилицю. — Ні, село — це не вихід. Чим ти там займатимешся? Корів доїти?
Стій-но, ти ж якось обмовилася, що маєш права і машину водиш упевнено. Ану давай до нас у таксопарк працювати. У нас якраз страшенний дефіцит водіїв. Щоправда, наш хазяїн Армен стежить за кожним кроком.
Але якщо не лінуватися, за місяць виходить дуже пристойна сума. Назбираєш грошей на пологи, на маля й спокійно підеш у декрет. Тільки запам’ятай: про свою вагітність мовчи. Я теж постараюся не пробовкатися.
Якщо бос пронюхає, нізащо не візьме. Рита змахнула сльози й із щирою вдячністю глянула на рятівника. — Величезне тобі спасибі, Костю. Це ж робота моєї мрії….
