Проводячи цілі зміни на ногах, надвечір вона почувалася геть розбитою, а поперек немилосердно нило. Але вибору не було, адже треба було якось оплачувати житло й купувати продукти. До закладу, де працювала Рита, під час обідньої перерви регулярно навідувався один і той самий гість.
То був вельми привабливий молодий чоловік. Він традиційно брав чашечку кави з бутербродами й насолоджувався трапезою без зайвого поспіху. При цьому невідривно спостерігав за новенькою офіціанткою, буквально пожираючи її поглядом.
Дівчина теж пройнялася симпатією до завидного клієнта й щоразу вкривалася легким рум’янцем, приносячи йому тацю. Саме так і зав’язалося їхнє знайомство. З’ясувалося, що хлопця звуть Єгор.
Він обіймав посаду менеджера в туристичному агентстві, розташованому по сусідству. Жив молодий чоловік під одним дахом із батьками, які працювали рядовими банківськими клерками в нічим не примітній родині. Єгор не скупився на приємні слова, активно фліртував із Маргаритою, а одного прекрасного дня підніс їй чудовий букет витончених маргариток.
«Ці прекрасні квіти — для моєї неповторної Марго. Ти така ж чарівна, як ці бутони. Усі мої думки зайняті тільки тобою.
Дозволь запросити тебе в кіно. Я вже придбав пару квитків на новий фільм. Складеш мені компанію?» Рита із захватом прийняла запрошення, відчуваючи, як від хвилювання завмирає серце.
Відтоді почався їхній бурхливий роман. Молодий чоловік проводжав кохану додому, зустрічав після важких змін, а одного разу й узагалі залишився в неї на ніч. Маргарита літала, мов на крилах, щиро вірячи в безхмарне спільне майбутнє.
Вона потай сподівалася на швидке одруження, тим паче що залицяльник і сам регулярно порушував цю тему. Але в одну мить звичний світ завалився. Маргарита усвідомила, що чекає дитину, купила тест в аптеці й пережила легкий шок від двох смужок.
Тему продовження роду вони з нареченим іще не порушували, та й до РАЦСу справа поки не дійшла. Не відкладаючи в довгий ящик, того ж вечора вона виклала всі карти на стіл, уважно спостерігаючи за реакцією коханого. Хлопець поринув у довге мовчання, похмуро насупивши брови.
Неозброєним оком було видно, що такий поворот подій зовсім не входив до його планів. Рита навіть відчула укол розчарування. «Коханий, невже ти не радий? Адже це наше спільне маля. Частинка нас із тобою.
Тепер нам просто необхідно пришвидшити розпис, поки моє становище не стало помітним». Єгор лише невиразно пробурмотів собі під ніс: «Ну, можливо. Просто все це якось надто поспішно.
Як узагалі так вийшло? Я був упевнений, що ти приймаєш таблетки. Гаразд, я обговорю цю ситуацію з батьками, раз уже так сталося». Після цієї напруженої розмови кавалер наче крізь землю провалився.
Він ігнорував телефонні дзвінки й перестав заходити до бістро на ланч. Маргарита не знаходила собі місця від тривоги, пролила море сліз, але ніяк не могла знайти логічного пояснення тому, що сталося. Що пішло не так? Яка муха вкусила Єгора? Невже він просто злякався?
Світло на ситуацію пролила напарниця по кафе. «Марго, ти тільки близько до серця не бери. Загалом, бачила я днями твого благовірного в торговельному центрі. Він прогулювався в обіймах якоїсь вичепуреної фіфи, мило з нею воркував, а як помітив мене — одразу відвернувся, ніби ми не знайомі.
Я, звісно, не беруся стверджувати на всі сто, але картина маслом. Схоже, твій Єгор знайшов собі нову пасію». Бідна дівчина ридала навзрид, відмовляючись вірити в таку зраду. «Та як він міг?
За що він так зі мною? А раптом це просто непорозуміння? Або це його родичка? Мені необхідно в усьому розібратися, інакше я просто збожеволію».
Маргарита відпросилася в начальства й влаштувала засідку просто біля входу до офісу свого судженого. Простоявши в очікуванні добрих дві години, вона нарешті побачила його, коли він виходив із будівлі. І був він аж ніяк не сам… Під руку його тримала та сама розцяцькована з ніг до голови особа.
Вона граційно відчинила дверцята елітного позашляховика. Єгор спритно стрибнув у салон, і парочка злилася в палкому поцілунку. У Рити потемніло в очах, а серце стиснулося від нестерпної образи. Геть забувши про пристойність, вона кинулася до автомобіля, гамселячи долонями по склу й зриваючи голос.
«Мерзотник! Зрадник! А як же я?
