— Атож, старію я, сентиментальним стаю. Дав слабину, не наказав добити тебе просто в тому лісі. — Усе тягнув час, ти ж мені наче син був.
Від такого цинізму в юнака перехопило подих. — Як син, кажеш? Як у тебе взагалі язик повертається вимовляти такі слова? Ти ж мені казки розповідав, що знайдеш убивць батька, що сумуєш за ним, що вдячний. А насправді сам віддав наказ на ліквідацію?
Через твій наказ і мама невдовзі померла. Ти ж зламав моє життя. Відповідай, чому ти зберіг мені життя в дитинстві? Навіщо оплачував мої приватні школи? Я ж бачив, що ти мене ніколи не любив.
Просто терпів. Арештант злобно всміхнувся. «Пожалів спершу. Та й ні сном ні духом не відав про ті папери, які твій продуманий татусь устиг зліпити. Ясно тобі?
Плюс до всього, мені була потрібна бездоганна репутація у вищому товаристві. Взявся виховувати сироту компаньйона — це миттю зняло з мене будь-які підозри. Мене поважали всі. А коли ти недавно обмовився про заповіт, я схопився за голову. Віддати тобі все на блюдечку?
Занадто царський подарунок. Я стільки років розвивав цей бізнес, вкладав усі свої сили. І раптом усе це спливає до твоїх рук? Розмріявся. Я розробив бездоганний план.
Але ти примудрився втекти з лісового будиночка, поки я вагався, вбити тебе одразу чи потягнути час. І мій задум обов’язково спрацював би, якби не ця дурна таксистка. Спершу підібрала тебе на трасі, а потім винюхала правду й викрала з лікарні. Розірвав би її на шматки. Ця гадюка сплутала мені всі карти.
Увесь план коту під хвіст». Ілля вибухнув. «Закрий свого рота! Не смій ображати Риту. Це найкраща дівчина на землі.
Вона двічі витягла мене з того світу, захищаючи від тебе, татусю. Тепер тобі не вийти сухим із води. Відповіси за всією суворістю». Федір Іванович загрозливо подався вперед і зашипів: «Ти глибоко помиляєшся, щеня. У мене такі зв’язки й можливості, що я дуже скоро вийду на волю.
Запам’ятай моє слово». Однак суд виявився неупередженим, і бізнесмен-убивця дістав суворе покарання. Замість розкішних маєтків на нього чекала тюремна камера до кінця днів. На оголошенні вироку він сипав прокльонами на адресу Маргарити, звинувачуючи саме її у своїх бідах. Адже ця дівчина не дозволила йому стати ще багатшим і врятувала ненависного пасинка.
Тим часом виправданий Ілля вступив у свої права й із головою поринув у роботу. Вони з Ритою стали справжніми друзями й часто бачилися. Правду кажучи, молодий бізнесмен давно й потай був закоханий у свою рятівницю. Таких щирих дівчат він ніколи не зустрічав. У цій веселій, кирпатій дівчині його захоплювало абсолютно все.
І дзвінкий сміх, і кумедні вушка, і світлі локони, і ці бездонні, сповнені доброти очі. Однак зізнатися їй у своїх почуттях він банально не наважувався… Адже вона носила під серцем маля від іншого чоловіка й з дня на день готувалася до пологів. Йому здавалося, що таким зізнанням він лише образить її й зруйнує ту крихку нитку довіри, що встановилася між ними. Тому Ілля обмежувався всебічною опікою й турботою.
Він наполіг, щоб Рита з’їхала з убогої комуналки, й орендував для неї затишну квартиру. Нічого молодій мамі тулитися в кімнатці зі спільним санвузлом. Змусив відмовитися від роботи в таксі, бо живіт уже неможливо було приховати, а жадібний Армен однаково не виплатив би декретних і звільнив би заднім числом. Ілля взяв на себе всі витрати й стежив, щоб подруга ні в чому не знала нестатку. Дівчині було навіть ніяково від такої уваги.
«Ілюшо, ти мене зовсім розбалуватимеш. Про мене ще ніхто так не дбав. Величезне тобі спасибі. Шкода тільки, що довелося покинути кермо, ця метушня мені припала до смаку. Удома сидіти нуднувато». Чоловік тихо відповідав, дивлячись їй у вічі.
«Ритулю, це мізерна плата за те, що ти для мене зробила. Ти для мене найближча людина. Потерпи трохи, народиш карапуза — забудеш про нудьгу назавжди. Май на увазі, з пологового зустрічатиму я. У хрещені батьки візьмеш?» Майбутня мама розчулено просльозилася.
Вона тихо відповіла: «Авжеж. Про що мова?
