— «Ні, просто хороша людина, на зупинці йому допомагала. Ознайомилася з картою — там усе сумно.
Пішли тяжкі ускладнення. — «Сонечко, дістань його аналізи. Я схеми лікування навмання не будую.
Треба розуміти, у якому стані організм». — «Постараюся завтра взяти виписку з історії хвороби. Можна до вас заскочити?» — «Двері завжди відчинені».
Трохи заспокоївшись, дівчина здала пост, переодяглася й попрямувала до виходу. На парковці її погляд зачепився за знайомий силует. Це був автомобіль Ігоря.
Лена вирішила, що він приїхав до Петра Семеновича, і рушила до зупинки громадського транспорту. «Олено, стій!» — гукнув її хлопець, виходячи з машини.
«Стрибай, підвезу з вітерцем». — «Ой, та навіщо ці клопоти. Ти й так сьогодні весь у роз’їздах.
Наполягаю на доставці до під’їзду». — «Ну, раз наполягаєш». Дівчина вмостилася в кріслі й почала спостерігати за вечірнім містом.
Вона любила фантазувати про життя випадкових перехожих: хто куди поспішає, хто на кого чекає. У глибині душі вона теж тужила за затишним сімейним гніздечком, де її чекали б після важких змін. Але поки що це були лише примарні ілюзії.
Машина загальмувала біля її багатоповерхівки. Лена вийшла й ще раз подякувала водієві. «Величезне спасибі за логістику. Назви суму за пальне й плазму.
Готова виплачувати частинами з авансу». — «За техніку забудь, вона на балансі фірми числилася без діла. А от за таксі доведеться розплатитися.
Причому негайно». Дівчина внутрішньо напружилася. Майже всі доходи йшли на оплату кімнати й мізерне харчування.
«У мене зараз готівки обмаль». — «Як виходитимемо із ситуації?» — хитро примружився Ігор. — «Приймаю оплату спільною вечерею.
Зранку макової росинки в роті не було». Олена з полегшенням розсміялася. Запрошення їй полестило, адже хлопець їй справді сподобався.
«Чудова ідея, я згодна. — «Чекаю тебе за годинку в «Монреалі». Без запізнень».
«А координати?» — «Диктуй номер, скину геолокацію». Він простягнув смартфон, і дівчина вбила свої цифри. Вона кулею полетіла до квартири наводити марафет.
Ледве вона переступила поріг, як натрапила на сусідку по оренді. Вони скидалися на житло порівну. «Опа, Леночко, де такого принца з каретою відхопила?» — заграла бровами Юля.
«Учора доля звела. Дідуся одного відкачували на вулиці». — «І ти мовчала? Колись, хто такий?» — «Покликав сьогодні до пристойного закладу повечеряти».
«Слухай, прихопи мене причепом, а?» — «Взагалі-то це побачення, якось ніяково». — «Кинь, чого мені тут кукувати? Нехай твій залицяльник товариша підтягне, зберемо компанію».
«Спроба не тортури», — здалася Лена й сховалася у своїй кімнаті. На дисплеї висвітлилося повідомлення з адресою закладу. Вона у відповідь несміливо запропонувала формат подвійного побачення.
Кавалер не заперечував і пообіцяв узяти друга. Відчинивши дверцята шафи, Лена з жахом усвідомила, що їй зовсім нічого вдягти. Усе її життя складалося з лекцій і чергувань, про вечірні сукні вона давно забула.
«Юльчику, виручай, є щось вихідне?» — «Порпаюся… Тримай ось це». Подруга витягла строгу чорну сукню трохи вище коліна. Фасон ідеально підкреслив стрункість Лени.
«Віку не забуду, рятівнице». За годину дівчата вже паркувалися біля ресторану. Ігор із приятелем чекали на них за зарезервованим столиком.
«З яких це пір тебе на юний медперсонал потягло?» — підколов Денис. — «А як же Діана? Наче ж статус «усе складно» намічався».
«Сам не в курсі». — «Вона приголомшлива. Уяви, вчора готова була золотом розплатитися, аби я абсолютно лівого старого до лікарні підкинув.
Таких альтруїсток у природі не існує». — «Ну й справи. Із Діаною тухляк, типова донька багатого татка із замашками королеви.
А Лена — вона справжня, чіпляє чимось невловимим. Словами не описати, але мене конкретно накрило». У цей момент до зали зайшли дівчата.
«Дівчата, ми тут», — привернув їхню увагу Ігор. — «Це і є твоя Флоренс Найтінгейл? Гарна, чорт забирай». — «Угомонися», — шикнув на нього Ігор. — «Раді вас бачити, пані.
Прошу». Він галантно відсунув стілець для Олени. Денис же й не подумав підвестися.
«Ні в чому собі не відмовляйте, гуляємо на повну, спонсор банкету — Ігор», — із сарказмом видав приятель. Олена розкрила шкіряну теку меню. Від кількості нулів у цінах у неї запаморочилося в голові — такі заклади були їй явно не по кишені.
Студентка-стажистка почувалася максимально незатишно. Ігор уловив її паніку й прийшов на допомогу.
«Довірся моєму смаку?» — «Буду вдячна». — «Місцева риба — шедевр. Поважаєш морепродукти?» — «Цілком», — збрехала дівчина, яка рибу бачила тільки на свята.
«Чудово, беремо стейки із сьомги на грилі й пляшечку білого». Він тільки підняв руку, щоб покликати офіціанта, як втрутилася Юля, руйнуючи всю романтику. «Їй багато не можна, Леночка з келиха відлітає», — ляпнула сусідка.
«Я просто страшенно втомлююся на змінах», — занервувала Лена, спопеляючи подругу поглядом. Юлю банально душила жаба: Лені дістався такий статусний, обходливий хлопець із дорогою іномаркою, і вона не могла змиритися з чужим тріумфом.
Тим паче Лена вперше опинилася в такому пафосному місці, її звичайний вечір — це конспекти й диван. «Знаєте, я, мабуть, відкланяюся.
Правда, з ніг валюся, а завтра спозаранку на зміну». Дівчина схопила сумочку й кулею вилетіла надвір. Ігор рвонув слідом.
«Лено, стій! Ти чого завелася?
