Друге. Усе заставне майно — квартира й машина — відчужується на користь моєї організації. Юристи прийдуть з описом завтра на світанку. На збори у вас із матір’ю одна доба».
З описом. «А де ж нам жити?» — прохрипів він.
«Третє. На період дії контракту тобі надається ліжко-місце в гуртожитку при фельдшерському пункті “Святий Кирило”. Четверте. Твоїм єдиним роботодавцем стає фонд. Базовий оклад — 400 тисяч.
За вирахуванням вартості вилученого житла й авто, твій чистий борг становить 150 мільйонів. Шляхом нехитрих математичних обчислень, строк твого відпрацювання становитиме 32 роки». Тридцять два роки.
Земля пішла з-під ніг. Це була довічна каторга. «За ударну працю, — уточнила дівчина, — передбачено УДЗ. Якщо проявиш себе в полях, можливо, скинемо кілька років».
У полях? Він насилу сфокусував погляд. «Ти ж не думав, що я посаджу тебе в затишний кабінет у центрі?» Вона ледь помітно всміхнулася. «Твоя нова локація — глухе село за вісім годин їзди від цивілізації».
Він заплющив очі. Альтернатив не існувало. Або рабство в глушині на три десятиліття, або сліпота, параліч і колектори під дверима.
«Я згоден», — вичавив він. «Раціонально», — підсумувала вона й простягнула йому перову ручку.
Він стиснув її неслухняними пальцями, тремтячи чи то від неврології, чи то від усвідомлення власного краху. Він ставив автографи всюди, куди тикав пальцем юрист. «Чудова робота», — кинула дівчина, отримавши теку назад.
«Завтра Марков оформить усі папери в банку й посадить тебе на рейс до Сінгапуру. Не підведи нас, співробітнику». Вона втупилася в монітор, ніби його стерли гумкою з цієї реальності.
За дві доби бригада юристів нагрянула в елітний лофт. Рита, яка до останнього вірила в дивовижний порятунок, закотила грандіозну істерику. «Ви чудовиська!
Як можна позбавляти людей даху над головою?! Куди ми підемо?!» Юриста це не зворушило анітрохи. Він тицьнув їй під ніс дарчу.
«Без паніки. Фонд закрив ваші зобов’язання перед банком. За умовами угоди, ці квадратні метри переходять у власність компанії. У вас шістдесят хвилин на евакуацію».
Колись пихата дамочка, що згори плювала на невістку, тепер у милі трамбувала манаття по баулах під перешіптування консьєржів. Іномарку сина завантажили на евакуатор на потіху всьому двору. Пізніше Риту депортували на околицю мегаполіса в убогу однокімнатну квартиру.
Фонд оплатив оренду рівно на квартал. Далі — вільне плавання. Тим часом хірург ліг під ніж у закордонній клініці.
Процедура пройшла штатно, імунітет було перезапущено. Реабілітація тяглася болісно довго й у цілковитому вакуумі. Ні родичів, ні співчутливих колег. Лише приставлена фондом доглядальниця.
За кілька місяців він повернувся на батьківщину абсолютно здоровою людиною. Тремор зник, гострота зору відновилася. Але вільним він себе більше не почував.
Куратор від фонду перехопив його просто в зоні прильоту, видав уніформу з логотипом і посадив на рейсовий ПАЗик. Після восьмигодинної тряски й пересадки на трактор він опинився на місці. Фельдшерський пункт «Святий Кирило» являв собою облуплений барак серед безкраїх полів…
