При цьому знекровлена постійними тривогами жінка часто таємно відверталася до стіни й нестерпно важко зітхала. У ці гіркі хвилини вона гаряче, відчаєм божевільно молила равнодушне небо відвести від їхньої щасливої родини цю невидиму, але невблаганно насувачу біду. Якось, у один із сірих днів, приміряючи свою розкішну весільну сукню в порожній тиші кімнати перед великим старовинним дзеркалом, Тая не витримала.
Раптом юна наречена здалася під тягарем нахлинули чорноти думок і дуже гірко, безнадійно й голосно розридалася наодинці. Справжньою причиною того страшного приступу стало раптове, пронизливе й дуже гостре болю внизу живота, від якого в дівчини миттєво потьмарилося в очах. Через цей несподіваний болісний напад наляканим до нестями родичам довелося негайно викликати чергову бригаду швидкої медичної допомоги.
Бліду, тихо стогнучу від невпинного болю дівчину екстрено, з увімкненими мигалками доставили до приймального відділення найближчої районної лікарні. Саме там, після ретельного всебічного медичного обстеження похмурі лікарі озвучили пригніченим батькам лякаючий, що не лишає надій, смертельний діагноз. Цю страшну безжальну правду про невиліковну онкологічну хворобу медики й родичі на сімейній нараді одностайно вирішили назавжди приховати від самої хворої пацієнтки.
Досвідчені фахівці наполягали безапеляційним тоном на негайному проведенні складного ризикованого оперативного втручання в спеціалізованому обласному диспансері. Під час тривалого й виснажливого перебування в стінах тієї похмурої клініки ця промінняста дівчина ні на мить не втрачала свого природного чару. Навпаки, неймовірно привітна, завжди готова підбадьорити добрим словом інших, Тая швидко стала справжньою щирою улюбленицею всього медперсоналу.
До цієї крихкої, дивовижно мужньої пацієнтки прив’язалися всі без винятку, хто хоч раз бачив її чи перетинався з нею в коридорі. Її щиро полюбили і суворі, небагатослівні лікуючі лікарі, і дбайливі метушливі сестри, і навіть буркотливі літні сусідки по тісній лікарській палаті. Підготовлюючи завжди усміхнену, стійку юну пацієнтку до надзвичайно складної операції, вони всі до останнього живили надію на краще.
Добрі люди відчайдушно чіплялися за примарну, тендітну віру в справжнє диво або за банальну помилку в лабораторних аналізах чи складних дослідженнях. Ніхто з навколишніх просто не хотів вірити в те, що цей прекрасний, сповнений життєвої сили квіт безповоротно приречений на загибель. Неможливо було змиритися з думкою, що бутон, який ледь розпустив свої ніжні пелюстки, так скоро, жорстоко й безповоротно зав’януть.
Однак підступна безжальна онкологія не лишала найменшого шансу на дивовижне врятування, агресивно розвиваючись із лякаючою швидкістю. Смертоносні клітини безжально, методично й невідворотно розповзалися по молодому, колись повному здоров’я тілу, день за днем відбираючи останні краплини життєвої енергії. Незважаючи на похмурі прогнози лікарів, вірний Льоша що вечір після важкої роботи кинувся до коханої…
