— О, знайомі всі обличчя! — Ігор театрально розкинув руки, маючи намір стиснути колишню шкільну подругу в палких обіймах. — Вірочко Пугаєва, якими вітрами? Мені здавалося, заклади такого рівня не твого польоту.
— Привіт, Ігоре, — спокійно відповіла гостя. Це була струнка жінка в строгій коричневій водолазці та класичних темно-синіх джинсах, чиє волосся було зібране в скромний хвіст оксамитовою шпилькою. Вона стримано відповіла на вітання розпашілого приятеля.
— А ми якраз обговорювали, куди завіялася наша Пугаєва. Незрівнянне шкільне Опудало! — подав голос Олександр П’ятаков. Цей кремезний і вічно червонощокий чоловік розплився в мерзенній усмішці, яку Віра терпіти не могла ще зі шкільної лави. І, звісно ж, спливло це образливе прізвисько, автором якого був саме він.
Віра багато разів намагалася відучити ровесників від цього образливого прізвиська, але все було марно. Починаючи з п’ятого класу, і хлопці, і дівчата зверталися до неї виключно так. Жодної підтримки чи банального жіночого співчуття вона не бачила, залишаючись головною мішенню для місцевих хуліганів.
У їхньому класі спрацював класичний сценарій: колектив обрав жертву і безжально її цькував. Саме Віра несла на собі цей важкий хрест. І ось тепер, рівно через тридцять років після випускного, вони зібралися знову.
Колишні учні вирішили зустрітися за келихом ігристого, щоб віддатися ностальгії. Насправді ж це перетворилося на справжній ярмарок марнославства, де кожен прагнув похвалитися своїми досягненнями та статками. Жінки прийшли при повному параді, демонструючи брендові вбрання та дорогі ювелірні вироби. У Ольги Соколової, наприклад, у мочках виблискували акуратні діаманти.
— Олечко, ти просто засліплюєш своєю красою! Роки над тобою не владні! — Ігор із захопленням втупився у свою давню шкільну симпатію. — Як же несказанно пощастило твоєму В’ячеславу!
— Ще б пак не пощастило! — самовдоволено усміхнулася Оля, кокетливо поправляючи локон, щоб виставити камінці напоказ. — Мій чоловік часу дарма не гаяв, на відміну від декого, і відхопив собі шикарну жінку. Славік у мене взагалі золото, бачили біля входу шикарну червону іномарку?
