Батько зробив рух уперед, але Марина зупинила його рукою. — Іди звідси, Володимире. — Пусти мене, я хоч подивлюся, на що ти гроші витрачаєш! Мої ж гроші, між іншим, я тебе утримував! — Я сама себе утримувала. А ти тільки їв і кричав.
Володимир замахнувся, але батько перехопив його руку. Стиснув міцно, і Володимир скривився. — Відпусти! — Йди, — сказав батько тихо. — Поки сам пішов. Володимир вирвав руку, відступив на поріг. — Та пішли ви! Згиньте тут удвох! Він розвернувся і пішов. Марина зачинила двері, притулилася до них спиною.
— Ти як? — запитав батько. — Нормально. Він подивився на неї уважно, потім кивнув. — Ходімо доробимо полицю. Вони повернулися до роботи. Марина фарбувала, батько притримував дошку. Мовчали. Потім вона сказала: — Дякую. — За що? — За те, що не пішов тоді назовсім.
Батько опустив дошку, витер руки. — Це я повинен тобі дякувати. Що не прогнала. Марина посміхнулася. Вперше за багато днів — по-справжньому. Пекарня відкрилася в березні. Невелика, всього чотири столики й вітрина. Марина пекла ночами — хліб, булочки, пироги. Батько допомагав вранці, розносив замовлення сусідам.
Народ ішов. Спочатку з цікавості, потім за смаком. Марина не економила на продуктах, місила тісто руками, як вчили на хлібозаводі. Одного ранку увійшла жінка з дитиною — молода, худа, в потертій куртці. Довго вибирала, потім підійшла до каси.
— Можна два пироги з капустою. Тільки… у мене зараз грошей немає. Завтра принесу, обіцяю. Марина взяла два пироги, загорнула, простягнула. — Бери. І завтра не потрібно. Жінка завмерла. — Але я не можу так… — Можеш. Тільки приходь ще, коли буде можливість.
Жінка притиснула пакет до грудей, очі заблищали. — Дякую вам. Ви не уявляєте, як це важливо зараз. Коли вона пішла, батько підійшов до Марини. — Правильно зробила. — Пам’ятаю, як це. Увечері, коли пекарня зачинилася, Марина сиділа біля вікна з чаєм. Батько поруч лагодив табуретку. За вікном танув сніг, на асфальті блищали калюжі.
— Про що думаєш? — запитав він. — Про те, як дивно все вийшло. — Що дивного? — Якби Володимир не вигнав мене тієї ночі, я б не знайшла книжечку. Не дізналася про тебе. Так і жила б з ним, думала, що так і треба…
Коментування закрито.