Вони пройшли через рамку металошукача, піднялися на другий поверх і сіли на лаву в коридорі. Володимир ще не прийшов.
— Не хвилюйтеся, — тихо сказала Олена Григорівна. — У нас усі документи в порядку. Медичні висновки, свідчення Ірини Дмитрівни, записи погроз. Суд буде на вашому боці.
У коридорі з’явився Володимир. Він йшов упевнено, у строгому чорному костюмі, білосніжній сорочці та бордовій краватці. З ним був адвокат, чоловік середніх років, з холодним, відчуженим обличчям і дорогим шкіряним портфелем у руці. Володимир кинув на Анну короткий погляд, і вона побачила в його очах суміш гніву і презирства. Він пройшов повз, навіть не привітавшись, і сів на протилежному боці коридору.
Анна відвернулася. Серце билося рівно, без перебоїв. Без браслета, без страху, без тиску на груди. Вона дихала вільно.
Двері зали відчинилися, секретар запросила їх увійти. Зала була невеликою, з високими стелями і дерев’яними панелями на стінах. Вони розсілися по різні боки: Анна з юристом зліва, Володимир з адвокатом справа. Суддя зайняла своє місце і відкрила засідання.
— Слухається справа про розірвання шлюбу між Корніловим Володимиром Сергійовичем і Корніловою Анною Василівною, — оголосила вона чітким голосом. — Позивач Корнілова Анна Василівна. Прошу викласти суть позову.
Олена Григорівна піднялася.
— Ваша честь, моя довірителька просить розірвати шлюб через неможливість подальшого спільного проживання. Шлюб був укладений два роки тому. Спільних дітей немає. Як підстави для розлучення представляємо такі докази: медичний висновок про шкоду здоров’ю, завдану діями відповідача, свідчення, записи погроз з боку відповідача.
Вона передала судді папку з документами. Суддя почала вивчати їх, гортаючи сторінки, час від часу роблячи позначки. Володимир сидів напружено, його адвокат щось шепотів йому на вухо, показуючи на своєму папері.
— Відповідач, ви заперечуєте проти розірвання шлюбу? — запитала суддя, піднявши погляд на Володимира.
Володимир встав, випроставши плечі.
— Заперечую, Ваша честь. Я вважаю, що моя дружина діє під впливом емоцій і непорозуміння. Я завжди дбав про неї, забезпечував сім’ю, підтримував її в усьому. Всі мої дії були продиктовані виключно любов’ю і турботою про її благополуччя. Браслет, про який йдеться в позові, був подарунком, покликаним поліпшити її здоров’я. Я не знав про будь-які протипоказання.
— У вас є докази того, що ви не знали про протипоказання? — уточнила суддя.
Адвокат Володимира піднявся, поклавши руки на стіл.
— Ваша честь, мій клієнт не є медичним працівником і не міг знати про тонкощі взаємодії магнітних виробів із серцевими патологіями. Він придбав браслет, керуючись рекомендаціями продавця, який запевнив його в безпеці виробу. Мій клієнт діяв з кращих спонукань, бажаючи допомогти дружині.
Олена Григорівна негайно заперечила:
— Ваша честь, у матеріалах справи є виписка з медичної карти позивачки, де зафіксовано діагноз «синусова тахікардія», поставлений у квітні минулого року. Відповідач був присутній на прийомі у кардіолога, що підтверджується записом у журналі реєстратури клініки «Кардіологія плюс». Він знав про діагноз. Більше того, після появи симптомів погіршення здоров’я позивачки він активно перешкоджав її зверненню до лікарів, наполягав на постійному носінні браслета і здійснював психологічний тиск. А після відходу позивачки з дому погрожував їй по телефону, що зафіксовано в аудіозаписі.
Суддя перегорнула сторінки, уважно вивчаючи медичні документи.
— Дійсно, тут є висновок лікаря-кардіолога Малахової про те, що магнітні вироби категорично протипоказані позивачці при даному діагнозі. І результати холтерівського моніторингу, що показують епізоди порушення серцевого ритму в період носіння браслета. Корнілов Володимир Сергійович, ви можете прокоментувати ці дані?
Володимир встав.
— Я не лікар, Ваша честь. Я просто хотів допомогти дружині. Якщо браслет виявився шкідливим, це була ненавмисна помилка, а не умисел завдати шкоди.
— А погрози на адресу позивачки після її відходу з дому? — суддя подивилася на нього суворо. — Як ви їх прокоментуєте?
