Однак через два роки Олег підробив документи і виключив Василя зі складу засновників. Він найняв спритного юриста, який знайшов необхідні лазівки в законі.
Василь прийшов одного разу на роботу і дізнався, що він тут більше ніхто, просто колишній співробітник, звільнений за прогули. Він намагався судитися, але все було безуспішно.
В Олега вже були зв’язкі, гроші й куплені люди. Василя затягали по судах, витягнувши з нього останні копійки.
Його дружина не витримала ганьби й постійного стресу, згоріла від онкології всього за пів року. П’ятирічна Оксана залишилася без матері.
Але Василь не зламався. Він просто пішов у тінь.
Влаштувався на завод, ростив доньку, мовчав і збирав документи. Двадцять довгих років він по крихтах збирав докази.
Старі договори, які Олег вважав знищеними, свідчення людей, які працювали з ними в той час, банківські виписки, що дивом збереглися в архівах, листи, записи, довідки. Усі ці матеріали вже лежали на столі у слідчого.
Справа була порушена три місяці тому, але Олег про це поки не знав. І в цьому листі була копія постанови про порушення кримінальної справи.
А також ще один папір — результат експертизи тих самих документів, які Олег колись підробив. Шахрайство в особливо великих розмірах.
Термін давності не минув через обставини, що знову відкрилися, і характер злочину. Сума була занадто велика.
Йому загрожувало до десяти років позбавлення волі. «Ах ти!» — Олег схопився, перекинувши стілець.
Обличчя його налилося кров’ю. — «Ти, нікчемо!
Стільки років прикидався!» Василь Петрович стояв нерухомо.
«Я не прикидався, Олеже. Я чекав.
А це різні речі». «Та я тебе знищу!
Я тебе в порошок зітру!» «Ти вже намагався, Олеже, двадцять три роки тому…
Коментування закрито.