Урочистість проходила в дорогому банкетному залі, який по праву вважався найфешенебельнішим закладом у всьому районі. Тетяна Григорівна, мати нареченого, особисто контролювала кожну деталь, починаючи від затвердження меню і закінчуючи відтінком кремових троянд у квіткових композиціях.
Брати все під свій суворий контроль було в її натурі — це була владна, міцна жінка, чиї пальці прикрашали масивні золоті каблучки, а погляд був таким важким, що торговці на ринку без зайвих слів знижували ціни. Її син Андрій брав за дружину Оксану, тиху, світловолосу дівчину, в очах якої завжди читався прихований сум.
Тетяна Григорівна сприймала невістку лише як неминуче зло, насилу приховуючи свою поблажливість. Дівчина походила з абсолютно незаможної родини, не маючи ні впливових зв’язків, ні будь-якого приданого.
Її мати пішла з життя, коли Оксані ледь виповнилося п’ять років. Батько ж, Василь Петрович, був простим заводським робітником, яких у країні тисячі.
Його руки були грубими й мозолистими, піджак завжди сидів мішкувато, немов із чужого плеча, а сам він був мовчазним і вічно дивився в підлогу. «Андрійко міг би знайти собі партію й кращу», — шепотіла Тетяна Григорівна своїй сестрі Ларисі ще під час заручин.
«Але закохався, як хлопчисько». Втім, нічого не вдієш, доведеться змиритися, головне, що дівчина слухняна.
А ось батько її… Господи, без сліз не поглянеш, ходяче непорозуміння. Лариса згідно кивала, підтискаючи яскраво нафарбовані губи, вона теж не схвалювала цей союз.
Їхня родина володіла мережею будівельних магазинів, а в Олега, чоловіка Тетяни, був великий автосервіс і три точки з ремонту побутової техніки. А цей Василь Петрович, що він міг запропонувати молодим?
Кімнату в гуртожитку чи старий, допотопний телевізор? На весіллі родичі нареченого заполонили майже весь зал.
Це були галасливі, упевнені в собі люди в дорогих костюмах, які голосно сміялися й поводилися як господарі. З боку нареченої було заледве десять осіб.
Далека рідня, пара подруг і сусідка тітка Валя, яка допомагала Оксані підшивати сукню. Василь Петрович сидів із самого краю, намагаючись бути непомітним…
Коментування закрито.