Не розстріляють же. Ну, не впорається — повернеться. А впорається — тоді відкриються перспективи росту. Ух, аж дух захоплює. Попереду така цікава невідомість.
Майнула думка: якби Павло тоді одружився з нею, то сиділа б вона зараз вдома в халаті і капцях, гойдала малюка, возила б колясочку по алейці навколо будинку і ні про які інші міста і масштабні проєкти навіть не думала б. Повернувшись, Варя переговорила з Ніною, виклала все, чого від неї хочуть і що обіцяють, і запропонувала їхати разом.
Все одно Нінин чоловік приїде з вахти через цілих п’ять місяців (він тільки недавно поїхав), адже він може приїхати до сім’ї не сюди, в гуртожиток, а туди — у квартиру. Вона показала Ніні фотографії в телефоні — їй скинули знімки квартири. Кімнати було дві, але зате площа велика.
Просторий хол, кухня цілих 12 метрів. Та у них у гуртожитку на пів поверху мешканців кухня меншої площі! І ще — велика лоджія, де можна було організувати їдальню на свіжому повітрі і снідати, милуючись краєвидами міста.
Ніна позахоплювалася, а потім замислилася і обіцяла порадитися з чоловіком. Через пару днів дві дівчини з трьома дітьми і п’ятьма валізами вже їхали галасливою ватагою в таксі із залізничного вокзалу в нову Варину квартиру.
Сім років пролетіли як сім днів. Варя працювала з радістю і задоволенням. Хоча моделювати їй тепер майже не доводилося.
Потрібно було вести переговори, укладати договори, координувати роботу керівників відділів, підказувати, як оптимальніше виконати завдання, удосконалювати і коригувати проєкти. Варя керувала філією і мала справу з документами і людьми. А ще вона закінчила навчання в університеті і отримала диплом.
Зовні вона не сильно змінилася, навіть косу свою розкішну не обстригла. Але сьогоднішня Варя порівняно з тією дівчиною, яка поїхала зі Срібних Рос, стала зовсім іншою людиною. Впевненою в собі, вимогливою і до себе, і до інших.
Ніна жила від неї за десять кроків. Вона теж уже давно звільнилася зі швейної фабрики, не збираючись повертатися туди з чергового декрету, і повністю укорінилася разом із Варварою в цьому місті, куди вони приїхали з п’ятьма валізами на двох. Тепер у Ніни був свій будинок у приватному секторі з п’ятьма спальнями, на який Варя позичила суму, якої не вистачало.
У їхній родині нещодавно сталося радісне поповнення — народилася довгоочікувана донечка, загальна улюблениця і Варварина хрещениця. Чоловік її, Микола, як і раніше їздив на вахти, щоб забезпечити сім’ю на належному рівні, і змінювати роботу не хотів.
Варя поки так і не зустріла чоловіка, якому змогла б знову повірити і полюбити його всім серцем. Ніна часто їй дорікала, кажучи, що та крім роботи нічого в житті не бачить, а треба б і на побачення ходити, і квіти від чоловіків приймати.
Але Варя тільки віджартовувалася:
