— Ти про що? Яка ще любов? Варя у нас дівчина серйозна, випадкових романів не заводить, тримається осібно. Недоторка вона.
— Кажете, недоторка? Ну-ну. Бачили ми й не таких неприступних. Знайдемо підхід.
Дівчина була справжня кров з молоком. У місті Павло таких не зустрічав. Його міські знайомі були схиблені на дієтах, доводячи себе модною худизною до хворобливого стану.
Ніжки-сірники, запалі щоки, фігури як у хлопчиків, а руки тонкі, немов гілочки. Інша справа Варвара. Хлопець серйозно зацікавився красунею.
Атмосфера сприяла романтиці: весна, трелі солов’їв, шепіт річкової хвилі. Павло з Варею гуляли вздовж берега, тримаючись за руки, мало не до самого світанку. Голову паморочив дурманний аромат жасмину.
Кохання накрило їх обох з головою. Дівчина в думках уже приміряла весільну сукню і фату, а коли зрозуміла, що вагітна, навіть не замислилася про можливі наслідки такого повороту. Варя через свою наївність вважала: варто коханому дізнатися про дитину, як у ньому прокинеться порядність.
Вона думала, що совість змусить його негайно одружитися, як це споконвіку було прийнято в подібних випадках, «по зальоту». Тим паче наречена все ще залишалася стрункою і витонченою. Проте реальність виявилася іншою.
Дізнавшись про вагітність, Павло тут же відсторонився від Варі. Він заявив, що зустрічатися їм більше немає сенсу.
— Ти що, серйозно думала, що я з тобою одружуся? Хто ти, а хто я? Навіщо мені в місті така сільська простачка? Ти там не приживешся, середовище не те. Та й друзі мене засміють, якщо я таку дружину візьму.
— Але як же так? Ти ж казав, що красивішої за мене не зустрічав, що кохаєш… — розгублено пролепетала Варя, затинаючись.
Павло лише насмішкувато хмикнув у відповідь.
— Ага, кохаю — куплю капці. Ладно, бувай, не сумуй.
Засунувши руки в кишені, він розважливо закрокував геть. Варя крізь пелену сліз дивилася на його спину, що віддалялася. У неї тремтіли руки і ноги гидким дрібним дрожем, а зуби цокотіли, немов від сильного холоду.
Що ж тепер робити? Бабуся б її захистила. Може, що-небудь і придумала б. Але бабусі більше немає.
Свою матір дівчина втратила так давно, що навіть обличчя її вже не пам’ятала. Хіба що за маленькою чорно-білою фотографією. А батько… Батько свого часу вчинив з мамою точно так само, як зараз Павло з її донькою…
Коментування закрито.