Нужди не знає. Легко може найняти його, Павла, як візника, а потім хлопнути дверцятами і процокати підборами, не озираючись. Пані вона стала, а він тепер плебей.
Життя як гойдалка: хтось був внизу, а став нагорі, а хтось навпаки. Хтось давно шкодував, та перестав, а комусь ось зараз пошкодувати довелося. І, зітхнувши, поїхав Паша за пасажиром, мало не фізично відчуваючи, як збільшується прірва, що розділяє його з Варварою. Так, життя — штука така, складна 😉
