«Але, якщо подивитися з іншого боку, статус дружини успішного пластичного хірурга — вельми приваблива перспектива. Підтримуватимеш мою красу по блату. Ну, чого завмер? Неси келихи, відзначимо наш новий статус».
Хлопець криво всміхнувся у відповідь. «Невже ти щиро віриш, що шлюб із холодного розрахунку може принести справжнє щастя? Я в такі казки не вірю. Але від випивки не відмовлюся».
«У мене на душі просто кішки шкребуть. Ніяк не можу викинути Наташку з голови. Сил моїх більше немає. Постійно бачу її уві сні, сумую шалено, аж страшно стає».
«Зараз є лише одне бажання — напитися до безпам’ятства, щоб хоч ненадовго вимкнути мозок». Вони осушили келихи. За першою порцією пішла друга, потім третя.
Різке пробудження принесло шокуюче відкриття: вони опинилися разом під однією ковдрою. Євген у паніці підскочив на ліжку. У його пам’яті зяяла величезна чорна діра. Ольга ж безтурботно обіймала його й тихенько сопіла.
Він почав нервово трусити сплячу дівчину. «Олю, прокидайся негайно! Як ти тут опинилася? Невже між нами щось сталося?» Дівчина лише вдоволено розсміялася у відповідь.
«Ну ти даєш, Самойлов. А сам які варіанти припускаєш? Думаєш, я тут просто так без одягу відпочиваю? Звісно, все було».
«А ти що, реально взагалі нічого не пам’ятаєш? Якось навіть прикро стає. А ж шепотів мені такі приголомшливі компліменти». Хлопець у жаху осів на край ліжка й обхопив голову руками.
«Олю, ти вже пробач мені заради Бога. Поняття не маю, що на мене найшло. Будь проклятий цей алкоголь! Це жахлива помилка, ми не мали переходити межу, я ж досі кохаю Наташу».
Дівчина примхливо надула пухкі губи й висунула чіткий ультиматум. «Ну вже ні, дорогенький, так ми не домовлялися. Затягнув у ліжко, а тепер у кущі? Від цього моменту ми офіційна пара, і крапка».
«Інакше я все розповім своєму впливовому батькові. А ти чудово обізнаний про його зв’язки й посаду. З такою людиною краще не конфліктувати. Давай-но, викликай мені таксі, пора їхати».
«А завтра ввечері ми підемо на презентацію одного популярного живописця. Татусь спеціально дістав для нас два квитки VIP-класу. І припиняй уже лити сльози за своєю втікачкою-злидаркою».
«Вона он випарувалася і навіть не згадує про твоє існування. Візьми себе в руки, нарешті. Життя в нас одне, як і молодість». Саме так почалися їхні вимушені стосунки.
Невдовзі, поступившись безпрецедентному тиску з боку батьків, вони влаштували неймовірно розкішне весілля. Але головна трагедія полягала в тому, що Євген абсолютно не відчував почуттів до своєї законної дружини. Ба більше, з роками вона почала викликати в нього лише глухе, безперервне роздратування.
Звісно, зовні вона завжди виглядала бездоганно й доглянуто. Та й сам Євген перетворився на вельми імпозантного чоловіка. Оточення щиро вважало їх просто еталонною сім’єю. На світських раутах вони майстерно грали ролі щасливого подружжя.
Вони мило трималися за руки й обдаровували всіх променистими усмішками. Але варто було зачинитися дверям їхньої розкішної квартири, як кожен розходився по своїх кімнатах. У них не було жодної точки дотику чи теми для щирої душевної розмови.
Ольгу хвилювали виключно елітні бутики, нескінченні модні покази й престижні курорти. Євген же з головою поринув у роботу, знайшовши там свій єдиний порятунок. Завдяки наполегливості він неймовірно швидко злетів кар’єрними сходами.
До тридцяти п’яти років він здобув незаперечний авторитет одного з найвидатніших пластичних хірургів мегаполіса. До нього на прийом шикувалися в чергу топові політики й зірки естради, довіряючи свою зовнішність лише його золотим рукам. Лікар славився не тільки віртуозною майстерністю, а й умінням тримати язик за зубами.
Він ніколи не поширювався про те, хто з відомих людей користувався його послугами. Саме за цю професійну етику його цінували неймовірно високо. Роки летіли непомітно, і навіть улюблена професія почала поступово перетворюватися на рутину. Євгенові відчайдушно й гостро бракувало домашнього затишку, щирого кохання й дитячого сміху.
Однак саме цього в його житті катастрофічно не було. Він сотні разів благав Олю замислитися про спадкоємця, але та категорично відкидала саму думку про материнство. Дружина справно ковтала протизаплідні таблетки, навідріз відмовляючись псувати ідеальну фігуру й позбавляти себе сну через плач немовляти.
Її цілком влаштовувало ситне й дозвільне життя забезпеченої світської левиці. Відсутність кохання й повна відчуженість у шлюбі її зовсім не хвилювали. Головним критерієм було те, що чоловік не зловживає алкоголем, не ходить наліво й справно спонсорує всі її дорогі забаганки.
А от на Євгена останнім часом накочувала така безпросвітна туга, що хотілося просто вити. От і зараз, почувши музику своєї молодості, він насилу стримував сльози, що підступали. Спрага стала зовсім нестерпною, коли на узбіччі траси він примітив самотню постать молодої дівчини.
Вона продавала фермерське молоко й сир, переминаючись із ноги на ногу від пронизливого холоду й кутаючись у теплу пухову хустку. Хірург раптом упіймав себе на думці, що із задоволенням випив би склянку справжнього домашнього молока, якого не куштував цілу вічність. Це був чудовий привід угамувати спрагу…
