Шкіра була неймовірно гладенькою й оксамитовою на дотик. Він схилився нижче, насолоджуючись тонким шлейфом її парфумів. Катя здригнулася від його ніжних доторків, розплющила очі й ніяково залебеділа.
«Женечку, ти вже повернувся? А я тут планувала зробити тобі розкішний сюрприз. Навела красу, запалила свічки, думала ефектно тебе зустріти, та ось зморило в очікуванні».
«Яка ж ти неймовірна, моя прекрасна дівчинко. Дозволь мені тебе поцілувати?» Катя сама обвила руками його шию, і їхні губи злилися в нескінченному, жадібному поцілунку. Тієї ночі в їхній спальні не гасло світло аж до світанку.
Євген не міг повірити, що це відбувається наяву. Він укривав поцілунками кожен міліметр її тіла. Вони годували одне одного солодкою ягодою, пили крижане шампанське й знову віддавалися нестримній пристрасті.
Уже під ранок, провалюючись у сон, цілком знесилений Женя прошепотів: «Господи, які ж ми були дурні! Стільки дорогоцінного часу спустили в унітаз. Тепер я тебе від себе ні на крок не відпущу, так і знай».
Катя щасливо всміхнулася, пригорнулася до його грудей і провалилася в глибокий, безтурботний сон. У її душі панувала абсолютна гармонія, так вільно й добре їй не було ще ніколи в житті. Медовий місяць вдався на всі сто відсотків, і родичі, що повернулися, миттю зчитали ці зміни.
Катя пурхала по дому, мов метелик, а в її очах танцювали пустотливі вогники абсолютного щастя. Та й сам Євген виглядав неймовірно помолоділим і сповненим енергії. Тамара Василівна вдоволено хмикнула про себе: «Ну слава Богу, нарешті в цих двох усе стало на свої місця. Почули небеса мої молитви».
Батьки згребли донечку, що повернулася, в обійми, а та без угаву тараторила про свої санаторні пригоди з бабусею. Відтоді, як Соня знайшла справжню родину, її характер змінився докорінно. У ній більше не було ані краплі тієї затурканої, вічно голодної дитбудинківської втікачки.
Тепер це була цілком упевнена в собі, кмітлива й відкрита дівчинка. Вона успішно пішла до першого класу, легко заводила друзів і нічим не вирізнялася серед домашніх однолітків. Тим часом Євген вирішив, що настав час виконати свій останній моральний обов’язок і розшукати могилу Наталії.
Він просто був зобов’язаний навідати її, щоб покаятися й попросити пробачення за все зло, якого їй завдав, хай і з таким страшенним запізненням. Лікар узяв вихідний і вирушив на старе кладовище в сусідній район. Йому довелося витратити кілька годин, перш ніж він знайшов зарослий горбик із похиленим хрестом і ледь читабельною табличкою.
Чоловік найняв робітників, які вичистили територію, і замовив встановлення дорогого мармурового монумента. По периметру він особисто висадив її улюблені червоні маки. Переконавшись, що все має гідний вигляд, він присів на лавку й почав свій подумки діалог.
«Ну от, так значно краще. Тепер мені не соромно буде привезти сюди нашу Соню. Пробач мені, моя хороша, за те, що виявився таким сліпим і веденим дурнем».
«Я зрадив твою довіру, змішав із брудом наші почуття через якусь дешеву фальшивку. І в результаті зламав життя нам обом. Але я хочу, щоб ти знала: я ніколи не забував про тебе, ти завжди жила в моєму серці».
«А нещодавно доля подарувала мені зустріч із Катею. Сподіваюся, ти не тримаєш на мене зла? Вона чудова, світла дівчина, і вона шалено любить нашу дитину. До того ж вона невловно схожа на тебе».
«А наша донечка вже зовсім велика, першокласниця. Ще та шибайголова росте, енергія б’є ключем. Днями навіть примудрилася побитися з однокласником».
«Спи спокійно, моє кохання. Обіцяю тобі, що до кінця своїх днів порошинки здмухуватиму з нашої малечі. Ніхто і ніколи більше не посміє її образити». Одного теплого вечора Євген вирішив влаштувати родині свято живота й замовив доставку екзотичних суші.
Тамара Василівна довго крутила в руках бамбукові палички, дивуючись цим заморським традиціям. Вечеря минула на ура, однак глибокої ночі Каті стало нестерпно зле. Її жорстоко нудило й рвало до самого ранку…
