— Мати мене змусила, я не хотів. Вона сказала, що все буде тихо, що ніхто не дізнається.
Суддя перервав його:
— Досить. Суд іде до нарадчої кімнати.
Усі розуміли: вирок буде суворим. Через дві години суддя повернувся і зачитав рішення. Тамарі Федорівні — 18 років позбавлення волі за вбивство, розкрадання в особливо великому розмірі та фальсифікацію доказів. Андрію — 10 років за співучасть у розкраданні та приховування вбивства. Людмилі Борисівні — 12 років за розкрадання та шахрайство.
Тамара Федорівна впала на підлогу клітки з диким виттям:
— Я не переживу стільки років! Уб’єте ви мене! Катько, ти мене вбиваєш!
Конвой підняв її й повів до виходу. Андрій ішов мовчки, похнюпивши голову. Людмила Борисівна плакала і просила пробачення у всіх підряд. Зал проводжав їх гулом голосів. Хтось зловтішався, хтось хитав головою.
Після суду Катю повністю реабілітували. Судимість зняли, в документах поставили відмітку про невинність. Дім повернули за заповітом батька. Нотаріус особисто простежив, щоб усі формальності були дотримані. Держава виплатила компенсацію за п’ять років незаконного позбавлення волі — три мільйони гривень. Вкрадені гроші знайшли на рахунках Тамари Федорівни та Андрія. Два мільйони гривень повернули до фонду допомоги дітям-інвалідам.
Новий директор фонду особисто приїхав до Каті, вибачився за попередницю, пообіцяв, що гроші підуть за призначенням.
— Ваш батько був героєм, — сказав він. — Він врятував цих дітей, довівши правду.
Людмила Борисівна написала Каті листа з вибаченнями із СІЗО. Довге, слізне послання, де клялася, що розкаюється. Катя прочитала перші рядки й розірвала листа. Слова не могли повернути батька, не могли виправити п’ять втрачених років. Деякі речі прощенню не підлягають.
Похорон батька відбувся через місяць після суду. Катя ховала його на сільському цвинтарі поруч із могилою матері, як він і заповідав у листі. Прийшло все село: сусіди, колишні учні, колеги по школі. Усі просили пробачення за те, що відверталися від учителя, коли він просив допомоги.
Директор школи виголошував промову, плакав, не соромлячись:
Коментування закрито.