Найпростіші сині джинси і трохи мішкуватий, затишний в’язаний светр анітрохи не псували її ідеальну фігуру. Навпаки, цей простий одяг надавав її впевненому образу якогось додаткового, абсолютно особливого і теплого шарму. «Здрастуйте, вибачте за несподіваний візит, я Віктор, рідний тато того самого Мишка», — хриплуватим від хвилювання голосом промовив зачарований чоловік.
Прекрасні, свіжі квіти і щира вдячність цього сильного чоловіка логічно зажадали від дівчини ввічливого кроку гостинності у відповідь. Злегка збентежена такою увагою Назіра привітно запросила гостя прямо у свій просторий офіс, щоб разом випити по чашці ароматної кави, а потім усе якось само собою закрутилося. У якийсь момент їхньої довгої, захопливої бесіди Віктор чітко зрозумів, що він підсвідомо шукає будь-який найменший привід, щоб залишитися довше.
Він шалено хотів побачитися з цією приголомшливою Назірою ще раз, і ще багато-багато разів у своєму подальшому житті. Зрозумівши, що приховувати свої почуття нерозумно, прямолінійний і чесний чоловік просто взяв і відкрито їй про це повідомив, дивлячись прямо в її прекрасні очі. А ще через пів року неймовірно щасливий Мишко, повернувшись із тренування, дізнався від сяючого батька приголомшливу новину про те, що той нарешті зробив коханій жінці офіційну пропозицію руки і серця.
І сяюча від щастя Назіра без найменших роздумів цю щиру пропозицію з величезною радістю і любов’ю прийняла. Схвильовані дорослі перед цією серйозною розмовою переживали тільки про те, як саме цю різку зміну в їхньому житті сприйме сам підліток. Але хлопчик лише хитро підмигнув їм обом і радісно повідомив: «Я згоден, але тільки з однією суворою умовою — незабаром у мене обов’язково має бути маленький брат».
Довгоочікуваний молодший брат у їхній новій, великій і щасливій родині дійсно з’явився, але тільки трохи пізніше, через пару років. А поки щасливий, сповнений енергії Мишко наполегливо відпрацьовував свої складні триочкові кидки в оновленому шкільному спортзалі. Він з величезною радістю і гордістю дивився на трибуни, помічаючи, як двоє найближчих людей, що нескінченно люблять його, із захопленням спостерігають за його блискучою грою.
Життєвий бумеранг добра і справедливости завжди, за будь-яких обставин обов’язково повертається до того, хто його безкорисливо запустив. Зробивши тоді, холодним осіннім ранком, щире добро зовсім незнайомій людині, маленький Мишко абсолютно не чекав у відповідь ніякої матеріальної чи словесної подяки. Він просто вчинив саме так, як веліло йому його велике, чисте і відкрите світу дитяче серце.
Але кинуте ним у благодатний ґрунт насіння безкорисливої допомоги швидко дало свої прекрасні, могутні та довговічні паростки. Цю окраїнну школу, що так змінилася після шикарного ремонту, швидко помітили й інші багаті, впливові міські спонсори. Дуже скоро цей колись забутий усіма навчальний заклад отримав додаткові фінанси на ремонт решти кабінетів і закупівлю найновіших, потужних комп’ютерів для учнів.
Місцева баскетбольна команда під керівництвом досвідченого тренера блискуче перемогла на всіх важливих міських змаганнях, завоювавши головний кубок. І тепер до них на товариські матчі постійно приїжджали сильні спортсмени з інших, багатших районів величезного міста. Тим паче, що тепер їхній шикарний, повністю відремонтований за останнім словом техніки спортзал давав змогу з гордістю приймати гостей будь-якого, навіть найвищого рівня.
У цю ж саму школу, що стала тепер престижною, через багато років обов’язково піде вчитися і молодший брат Мишка, який підростає. Він буде бігати цими світлими коридорами і з величезною, непідробною гордістю показувати всім своїм новим друзям на фото свого знаменитого старшого брата, що висить у холі. Того самого брата, який колись давно тут успішно вчився, і буде розповідати всім про те, що почалося все це пишноти з одного звичайного, пересічного, але такого важливого доброго вчинку.
