Зникне. Повністю змінить ім’я, зовнішність, спосіб життя. Стане духовним наставником сотень людей.
Але Руслан недооцінив одне. Якщо батько Віри вийшов на полювання, його вже ніщо не зупинить. Віру поховали.
І в ті ж дні закінчилася путівка Саяхова і двох його друзів в Індії. 10 листопада 2012 року поліція чекала Руслана вже в аеропорту. І от прибуває рейс.
А Саяхов не виходить. У нього було багато знайомих у поліції. До нього приходили в зал тренуватися.
Тому він знав, що в поліції в нього було дуже багато друзів. І, до речі, працівники поліції й повідомили йому, що назад не приїжджай, тебе чекають. Тому він розумів, що шукати йому доведеться тільки самому.
Тільки сам. І ніхто в цьому брати участі не буде. Ні Інтерпол, ні будь-хто інший.
Від цього дня Олександр Фойкін почав своє особисте полювання на Руслана Саяхова. Тільки сам. Без допомоги оперативників.
Але як знайти людину, яка не хоче, щоб її знайшли, у величезній півторамільярдній Індії. Я мисливець. Я можу чекати.
Я справді мисливець. Я можу сидіти в засідці. Я знав, що всьому настане свій час.
Здобич однаково з’явиться. Якщо раніше полювання для Олександра було хобі, то тепер йому знадобилися всі його мисливські навички. І ще зв’язки з офіцерського минулого.
А ще вміння вести справи й домовлятися. Хватка бізнесмена. На той момент у нього в регіоні було 10 фірм.
Насамперед Фойкін купив тур до індійського штату Гоа. На місці найняв перекладача і поїхав по всіх поліцейських дільницях, показуючи фотографії й орієнтування Руслана. Проблема пошуків в Індії полягала в тому, що в них на той час не було комп’ютерів.
У них усе було в паперовому вигляді. Потім зробили фотографії, знайшли готель, де вони жили, приїхали в цей готель, знайшли гіда, який із ними працював, дізналися, як вони там жили, дізналися, що коли закінчилася путівка, вони втрьох, коли сідали в автобус, двоє сіли в автобус, двоє друзів, а він сказав, що я не поїду, і він пішов пішки з готелю.
Олександр розкинув сітку по найімовірніших місцях, де може жити турист. І домовився з потрібними, досвідченими в таких справах людьми на місцях. Домовився, що вони шукатимуть Руслана.
Ситуацію пояснили, сказали, що треба знайти людину. Заплатили за пошуки наперед усім. В Індії все дешево, за тисячу доларів там тобі знайдуть хоч кого.
І після цього якби закінчилася ця турпоїздка, вони поїхали. У тій поїздці був шанс упіймати Саяхова, до того ж зовсім випадково. Це можна пояснити тільки чуттям і якоюсь інтуїцією близнюків.
Але з ним ніс у ніс зіткнулася Люба, яка була в Індії разом із батьком. Були сутінки, вона йшла сама пляжем і почула знайомий голос у великій компанії. Тут же різко обернулася, Саяхов зреагував, упізнав її і зник.
А вона застигла в шоці й не здогадалася погнатися за ним. Десь у лютому зателефонував Гриша, сказав, що ми його знайшли. Що з ним робити? Кинути крокодилам? Є там така ферма, крокодилам його кинути? Чи що з ним зробити?
Він сказав, ні, не треба, треба його доставити сюди, щоб я міг з’ясувати, що сталося. Нічого не робимо, його не лякаємо, контролюємо, стежимо за ним. Я зараз у поліцію і будемо організовувати, як його доставити.
Доволі складно доставити з-за кордону, бо наші служби не дуже хочуть із цим зв’язуватися. Він приїхав у поліцію і сказав, що він його знайшов, що будемо з ним робити? Треба якось його звідти вивозити.
Поліція відповіла, що будемо щось думати, якось з Інтерполом зв’язуватися. Сам Олександр вирішив задіяти ще один спосіб. Він знайшов контакти друзів Саяхова, упевнених, що Руслан невинний.
Тато Віри підозрював, що вони продовжують спілкуватися, листуватися. І попросив їх передати Русланові пропозицію самому повернутися з повинною, не чекати, поки його знайде поліція чи сам тато Віри. Відповіді від Руслана не було.
Тоді Олександр запропонував місцевим поліцейським, що сам купить їм квитки до Індії, аби вони затримали хлопця. Але ті їхати відмовилися. На той час, за словами Олександра, офіційне слідство йшло вже не так активно.
І от Руслан в Індії. І відомо, де саме. Але його ніхто не поспішає затримувати.
Коли тато Віри вирішив надати справі максимального розголосу в ЗМІ. Родина давала інтерв’ю журналістам. І вони навіть поїхали до столиці на найпопулярніше телевізійне шоу.
Був великий резонанс. Люди розділилися на два табори. Ті, хто був на боці Фойкіних, і ті, хто не вірив, що Руслан убивця.
Він був дуже відомим спортсменом у регіоні. Його брат узагалі був чемпіоном світу серед юніорів. Захотілося подивитися обговорення цієї історії в інтернеті…
