Могутні, кігтисті, немов сталеві стяги лапи з неймовірною, сокрушливою силою збили його з товстих ніг, з розмаху вдаривши розбитим обличчям прямо в глибоку брудну калюжу, і прижали наче лещатами до холодної землі, позбавивши навіть ілюзії можливості чинити опір чи покликати на допомогу.
Його боязкий напарник, миттєво абсолютно протрезвівши й повністю, до кінчиків пальців паралізований первісним, тваринним жахом від виду блискучих у темряві величезних ікл лісового хижака, кілька довгих, тягучих секунд просто стояв і спостерігав за цією кривавою розправою, будучи абсолютно нездатним навіть ворухнутися.
А потім, раптом видавши надзвичайно жалюгідний, високий нечутний писк, він у стані глибокої паніки кинувся до рятівної машини, блискавично замкнувся в тісній кабіні на всі можливі замки і забився в найвіддаленіший кут, дрожа крупною, неконтрольованою нервовою тремтячкою.
Коли на місце цього жахливого, кривавого нічного інциденту з увімкненими сиренами й проблисковими маячками нарешті прибув місцевий дільничний Микола, якого екстрено викликав сам Андрій по дивом уцілілому мобільному телефону, відкрита перед ним картина виявилася по-справжньому приголомшливою, епічною й абсолютно сюрреалістичною.
Повержений, з ніг до голови вкритий липкою грязюкою й власною кров’ю хуліган лежав біля самого крильця, навіть не наважуючись рушити від паралізуючого тваринного страху й болючих рваних травм, лише тихо, безперервно скавчучи про помилування.
А зовсім поруч з ним, подібно величному, міфічному староєгипетському сфінксу, максимально напружено й люто охороняючи свого сидячого на сирій землі друга, абсолютно нерухомо сиділа величезна, грізна лісова рись, не зводячи жодної секунди жовтих, яскраво палаючих первісним гнівом очей із поверженого, тремтячого ворога.
Вона не проявляла ніякої агресії до прибулого на виклик поліцейського, якого вже давно знала за його індивідуальним запахом, але й категорично не відходила від побитого Андрія ні на крок, поки приїхавші невдовзі військові медики не надали йому першу, найнеобхіднішу кваліфіковану допомогу.
В офіційному, вкрай сухому й лаконічному протоколі, який змучений Микола з кам’яним обличчям заповнював у відділенні поліції вже під ранок, це безпрецедентне, неймовірне пригодження було описане максимально стримано, стандартно й бюрократично, щоб не приваблювати зайвої, зовсім не потрібної уваги жовтої преси.
Травми обох далекобійників були офіційно й безапеляційно кваліфіковані як отримані виключно внаслідок правомірного, необхідного самозахисту потерпілого ветерана із цілком несподіваною, випадковою участю дикої лісової тварини, що за неймовірним збігом обставин опинилася поруч у момент їхнього злочинного нападу.
Другий нападник, остаточно й безповоротно протрезвівши в холодній бетонній камері місцевого відділення поліції й досі сильно заїкаючись від пережитого напередодні шоку, абсолютно добровільно, у всіх подробицях розповів слідчому всю правду про інцидент, повністю визнавши свою вину.
Завдяки його щирим показам і беззаперечним речовим доказам, зібраним криміналістами на місці злочину, обидва ці агресивні, зухвалі хулігани в найкоротший строк постали перед районним судом і повною мірою понесли заслужене, максимально суворе покарання згідно з чинним українським законом.
Після цього грандіозного, резонансного випадку, про який ще дуже довго шепотілися на всіх прикордонних стоянках далекобійників, розмірене, тихе життя Андрія назавжди змінилося, заповнившись цілком новим, надзвичайно позитивним сенсом…
