Андрій максимально коректно, зберігаючи крижаний спокій розвідника, намагався доходно пояснити їм реальну географічну ситуацію, але їхній одурманений дешевим пойлом п’яний розум зовсім не сприймав жодних логічних аргументів, сліпо жадаючи лише повного підпорядкування й садистської можливості безкарно принизити людину, яка фізично не могла відповісти грубою силою.
Коли гордий ветеран, зберігши непохитну внутрішню гідність, незважаючи ні на що, зробив їм суворе, майже командирське зауваження, жорстко нагадавши про елементарну повагу до чужого дому й віку, це ще більше, немов бензин у вогонь, розгнівало неадекватних хуліганів.
Один із них, величезний, пузатий здоровило з кримінальним тату на товстій шиї, з неймовірного розмаху підло штовхнув крихку інвалідну коляску, і колишній елітний боєць спецназу миттєво втратив точку опори, абсолютно безпорадно впав на холодну, наскрізь просякнуту осіннім дощем і брудом землю власного двору.
Осліплені ядовитими парами сурогатного алкоголю й хибним відчуттям власної безкарності, вони розлючено почали безжально, методично наносити важкі дроблячі удари підковними робочими чоботами по лежачому на мокрій землі тілу, зовсім не зважаючи на його слабкі спроби хоч якось прикрити пробиту голову тремтячими руками.
Остра не, нестерпна, що пронизує всі нервові закінчення, блискавка болю пройняла й без того скалічене на фронті тіло, змушуючи Андрія рефлекторно стиснути зуби до скреготу, але значно болючіше й нестерпніше йому було від жахливого усвідомлення власної фізичної безпорадності й чудовищного, незаслуженого приниження на рідній землі.
Вирвавшись у відчинений навстіж дім і буквально перевернувши там усе догори дригом у лихоманкових пошуках припрятаних грошей чи міцного алкоголю, обезумілі злочинці, так і не знайшовши нічого справді цінного, повернулися в темний двір і стали відкрито, в обличчя погрожувати ветерану швидкою й надзвичайно жорстокою розправою.
У цей критичний, переламний момент, коли в їхніх мутних, наповнених кров’ю очах закрутився якийсь безумний вогонь вседозволеності, а в брудних руках одного з них загримів важкий металевий лом, Андрій кришталево ясно, холодно зрозумів: треба діяти негайно, інакше ці скажені звірі просто його вб’ють.
І тоді, набравши в свої прокурені легені якомога більше вологого, холодного нічного повітря і неймовірним зусиллям волі, долаючи пульсуючий, що спотворює розум, біль у розбитих, окровавлених губах, він затягнув — дуже голосно, надзвичайно чисто й пронизливо — свистіти.
Та сама, майже магічна давня, складна мелодія полісських знахарів, якої колись у дитинстві навчив його прадід, чистим, потужним і вібруючим потоком полилася в сирий, темний вечірній повітря, легко перекриваючи монотонний шум дощу й гул дизельного двигуна вантажівки, що працював на холостих обертах.
Услід за цими дивними, переливчастими звуками п’яні чоловіки спочатку здивовано переглянулись, а потім гучно, істерично й насмішкувато зареготали на весь двір, твердо вирішивши, що їхня побита жертва від пережитого страху й болю остаточно втратила розум.
Вони, перебиваючи одне одного, почали відпускати брудні, жирні жарти про те, що цей полоумний інвалід намагається своїми пісеньками викликати давніх духів лісу або закликає на допомогу марсіан, зовсім не підозрюючи, що їхній власний час уже почав стрімкий, невідворотний зворотний відлік.
Але їхній грубий, хрипкий і зверхній сміх миттєво перервався й назавжди застряг сухим комом у горлі, коли з непроглядної пітьми найближчих сирих кущів зовсім безшумно, немов матеріалізувавшись із нічного кошмару помсти, виринула велика, неймовірно мускулиста котяча тінь.
Смертельно розлючена рись, безпомилково відчула пряму загрозу життю свого обожнюваного чоловіка за сотні метрів завдяки феноменальному слуху, кинулася на нападників настільки блискавично, безжально й люто, що людське око ледь вловлювало її розмиті, досконалі в кидку аеродинамічні обриси.
Той перший нападник, надзвичайно самовпевнений здоровань із піднятою для смертельного удару ломом, навіть не встиг усвідомити, що сталося в ту долю секунди, і лише видав булькаючий, приглушений хрип, коли на його широкі плечі всім своїм неймовірним тілом обрушилася вага розлюченого дикого звіра…
