— Це катастрофа, — визнав головний агроном Володимир Петрович Зайцев. — Такого ми не очікували. Михайло вклав у порятунок плантації ще 4 мільйони гривень. Довелося завозити нові рослини з Мадагаскару, змінювати систему вентиляції, встановлювати додаткові фільтри. Половину теплиць довелося повністю дезінфікувати і засаджувати заново.
У цей же час помер батько Ганни, і сім’ї довелося витрачати час і гроші на похорон і вирішення спадкових питань. Сашко зламав ногу, катаючись на лижах, і кілька місяців ходив у гіпсі. Марійка захворіла на пневмонію і довго лікувалася в лікарні. — Може, це знак? — сумнівалася Ганна.
— Може, не варто було зв’язуватися з цією ваніллю? — Ні, — твердо відповів Михайло. — Труднощі — це частина шляху. Головне — не здаватися. Він згадав слова свого діда, старого рибалки: море не дає легких перемог.
Але той, хто не боїться штормів, завжди знайде рибу. Наполегливість Михайла окупилася. До четвертого року плантація запрацювала на повну силу. Нові сорти орхідей, стійкі до хвороб, давали чудовий урожай. Українська ваніль отримала міжнародне визнання.
Її закуповували кондитерські фабрики Європи та Азії. Проєкт став прибутковим. Vanilla Global розширила інвестиції, побудувавши ще три теплиці. У селищі працювало вже понад сто осіб, пов’язаних із ванільним виробництвом. Михайло став відомим далеко за межами області.
Його запрошували на економічні форуми, брали інтерв’ю національні телеканали. Він став символом сучасного підприємництва, людиною, яка зуміла перетворити випадкову знахідку на успішний бізнес. — Головне — не боятися ризикувати, — говорив він в інтерв’ю. — І пам’ятати, що успіх одного має приносити користь багатьом. Сашко вступив до Одеського національного університету на факультет біології моря.
Марійка стала найкращою ученицею в школі і мріяла про журналістський факультет. Ганна відкрила кулінарну школу, де вчила готувати страви з ваніллю. Минуло п’ять років з моменту знахідки. Михайло стояв на тому ж місці, на Ведмежому острові, де колись виявив контейнер. Тепер тут була невелика меморіальна табличка: «Тут 15 жовтня 2018 року рибалка Михайло Родіонов знайшов вантаж ванілі, що змінив життя селища Рибаче».
Поруч із ним стояли Ганна, Сашко та Марійка. Діти виросли, Сашко вже навчався в університеті, а Марійка готувалася до вступу. Сім’я приїжджала сюди щороку в річницю знахідки, це стало доброю традицією. — Дивно, — сказала Ганна, — як одна випадкова знахідка може змінити стільки життів. — Не випадкова, — заперечив Михайло.
— Я вірю, що все відбувається не просто так. Море дало мені цей шанс, тому що я був готовий за нього боротися. Вдалині виднілися вогні селища Рибаче: теплі, затишні, що обіцяють спокійну гавань після довгого плавання. А ще далі, на горизонті, світилися вікна тепличного комплексу, де росла українська ваніль — перша в історії країни. За ці роки селище стало процвітаючим….
