Олеся влаштувалася на широкому підвіконні, задумливо вдивляючись у пейзаж за склом, де під поривами теплого вітерця ритмічно гойдалися зелені крони дерев. Її голова була зайнята нескінченними клопотами та думками про майбутнє весільне торжество, проте десь у найпотаємніших куточках душі шкреблася темна тінь минулого, якої дівчина ніяк не могла позбутися.
Дмитро, лагідно обійнявши наречену за плечі, тихо і вкрадливо прошепотів: «Лесю, послухай мене уважно, можливо, нам все-таки варто відправити запрошення твоїй мамі? Адже весілля — це унікальна, грандіозна подія, таке трапляється, можливо, лише раз у житті, і це чудовий шанс нарешті забути всі старі образи».
Олеся на мить завмерла, поклавши голову йому на плече, немов зважуючи кожне слово, а потім, витримавши невелику паузу, твердо відповіла: «Ні, коханий, я не бажаю бачити її на нашій церемонії і вже тим більше не стану себе змушувати робити те, що мені глибоко неприємно».
Дмитро, однак, вирішив проявити наполегливість і продовжив м’яко переконувати наречену, намагаючись достукатися до її серця: «Лесю, але це ж твоя рідна мати, ти у неї єдина дитина, невже не настав час пробачити і відпустити все, що було в минулому? Мені здається, у вас говорить лише уражена гордість, яка заважає вам обом, хіба ти сама цього не розумієш?»
Дівчина важко, з надривом зітхнула і з виразними нотками гіркоти в голосі парирувала доводи нареченого: «Дімо, я шалено тебе кохаю, але дуже прошу не втручатися в цю частину моєї біографії. Ніхто з моєї рідні тут не з’явиться, вони просто не варті такої честі бути присутніми на моєму святі».
Ці жорсткі слова оселили в душі Дмитра тривогу, змусивши його на мить заціпеніти від несподіванки. Він інтуїтивно відчував, що в минулому його коханої ховається якась важка, можливо, похмура таємниця, але не ризикнув розвивати тему далі, щоб не псувати настрій перед такою важливою подією.
Їхнє знайомство відбулося в затишній кав’ярні на шумній вечірці у спільних приятелів, коли Олеся була ще студенткою одного зі столичних університетів. У той пам’ятний день її однокурсник святкував свій день народження, і Олеся, будучи яскравою, дотепною і веселою дівчиною, миттєво стала центром уваги всіх присутніх чоловіків. Дмитро теж не залишився осторонь, оскільки дівчина відразу запала йому в душу своєю безпосередністю і живим характером.
Сам він навчався в тому ж вищому навчальному закладі, але вже закінчував магістратуру, готуючись до дорослого життя і управління справами. За роки веселого студентства Дмитро зустрічався з різними дівчатами, і багато з них спочатку здавалися йому щирими, гідними та цікавими особистостями. Проте минало зовсім небагато часу, і навіть найідеальніші, на перший погляд, стосунки руйнувалися, коли обраниці показували своє справжнє обличчя.
Проблема полягала в тому, що хлопець походив з дуже заможної родини, відомої в ділових колах України, і ця обставина була відома практично всьому його оточенню. Симпатичний, високий і комунікабельний, Дмитро завжди мав успіх у прекрасної статі. Але як тільки дівчата дізнавалися, хто його батьки і якими активами володіє родина, їхня поведінка кардинально змінювалася, в очах з’являвся хижий блиск, і вони починали бачити в хлопцеві лише джерело безбідного існування.
Це відверто споживацьке ставлення розчаровувало Дмитра понад усе на світі, адже він шукав справжніх, непідробних почуттів. Дівчат же в його колі цікавили виключно гроші, статусні речі та дорогі подарунки. Постійно він чув одні й ті самі фрази: «хочу цю брендову сукню з нової колекції», «купи мені останню модель смартфона», «поїхали в найелітніший клуб Києва на ці вихідні»…
Коментування закрито.