На той момент криміналісти завершили ретельне очищення салону й виявили вкрай інтригуючу деталь. У багажнику витягнутої з-під води «шістки», просто в густій мулистій каші, лежав важкий металевий предмет. При детальному розгляді ця знахідка виявилася стандартною сталевою монтувалкою з типового автомобільного набору інструментів.
Ключовий нюанс полягав у тому, що знайдене знаряддя зовсім не належало власникові цього транспортного засобу. Штатна монтувалка від цієї машини спокійно лежала на своєму законному місці поруч із запасним колесом. Друга ж залізяка була акуратно загорнута в щільну ганчірку й захована глибоко в надрах багажника.
Експерти провели складний аналіз металу й виявили в мікротріщинах застарілі сліди біологічного походження. Ідентифікувати точну належність цих в’їдених частинок після п’ятнадцяти років перебування під водою було вже технічно неможливо. Однак наявність загорнутого в тканину важкого інструмента в багажнику машини з убитим водієм переставала бути простим збігом.
Картина прояснювалася: невідомий злочинець заздалегідь прийшов на міст, озброївшись власним важким сталевим знаряддям. Після завдання смертельного удару вбивця холоднокровно загорнув інструмент назад у ганчірку й кинув у багажник. Зловмисник діяв за чітким планом, збираючись затопити автомобіль і назавжди приховати сліди жорстокої розправи.
Розуміючи всю серйозність ситуації, слідчий негайно організував повторний допит подруги загиблої нареченої. Сищик поставив жінці дуже специфічне запитання про те, що саме тримав у руках силует, який стояв на мосту. Свідка надовго заплющила очі, намагаючись витягнути з глибин пам’яті тьмяні спогади того спекотного дня.
Трохи поміркувавши, вона невпевнено повідомила про довгий предмет, який незнайомець дивно притискав уздовж своєї правої ноги. Здалеку цей предмет здавався тонким шматком металу, який спеціально ховали від сторонніх очей за стегном. Ці важливі свідчення дозволили слідчому остаточно відновити жахливу хронологію подій буквально по секундах.
Досвідчений рибалка Віктор Петрович досконало знав єдиний маршрут, яким весільний кортеж міг дістатися до міського кафе. Чоловік врахував вузькість старого мосту й той факт, що на середині водії завжди змушено скидають швидкість. Він також прекрасно розумів глибину річкової ями саме в тому місці, де багато років тому обвалилися захисні перила.
Того фатального полудня скривджений батько заздалегідь прийшов на бетонну переправу пішки й причаївся в очікуванні. Він стояв там у повній самоті, міцно стискаючи заховану біля ноги сталеву заводську монтувалку. Коли на обрії з’явилася прикрашена стрічками біла машина, Наташа відразу впізнала знайому постать батька.
Наївна дівчина щиро подумала, що суворий батько нарешті схаменувся й прийшов благословити їхній союз. Любляча донька до останнього подиху вірила в краще й сподівалася почути від нього довгоочікуване слово прощення. Вона радісно попросила чоловіка пригальмувати, поспішно вискочила із салону й побігла назустріч своїй загибелі.
Подальший розвиток подій криміналісти змогли точно реконструювати за характером завданих жертвам смертельних травм. Віктор Петрович швидким кроком обійшов тендітну доньку й підійшов до автомобіля з боку відчиненого водійського вікна. Нічого не підозрюючи, Андрій, імовірно, навіть привітно усміхнувся несподіваному візиту свого новоспеченого тестя.
Наступної секунди пролунав один точний і нищівний удар важким металом, що не залишив юнакові жодного шансу. Розправа сталася неймовірно швидко, просто на очах у Наташі, яка завмерла від первісного жаху. Дівчина у своєму святковому вбранні стала мимовільною свідкою жорстокого вбивства власного чоловіка руками рідного батька.
Як саме відреагувала скута страхом наречена на криваву драму, що розігралася, слідство встановити вже не могло. Можливо, вона намагалася закричати й утекти, але розлючений чоловік миттєво наздогнав свою жертву. Характерні ушкодження на шиї ясно вказували на те, що батько без вагань застосував до неї фізичну силу.
Існує й моторошніша версія, згідно з якою приголомшена дівчина просто стояла на місці, не в змозі повірити власним очам. У стані глибокого шоку вона навіть не намагалася чинити опір, коли міцні батькові руки потягнулися до її горла. Безжальний диктатор власноруч обірвав життя єдиної доньки, не виявивши ні краплі батьківського співчуття.
Завершивши страшну справу, убивця почав діяти гранично швидко, максимально діловито й без найменших ознак паніки. Він холоднокровно всадовив безживне тіло Наташі на водійське сидіння поруч із загиблим нареченим. Знаряддя злочину було дбайливо загорнуте в шмаття й заховане в багажник, а машину знято з ручного гальма…
