Життя без прикрасОплески, спалахи камер, мама плаче, тато сякається в хустинку. І перший поцілунок.
Андрій нахилився до неї. Марина підвелася навшпиньки. Їхні губи зустрілися — ніжно, ніяково, ідеально. І в цю мить Марина відчула, як щось на спині зрушилося. Вона завмерла.
«Що таке?» — прошепотів Андрій.
«Нічого», — швидко відповіла вона. — «Занадто швидко».
Фотосесія була катуванням. Не тому, що фотограф був поганий. Він був прекрасний, творчий, із хіпстерською бородою й татуюванням на зап’ясті. Катування було в іншому. З кожним кадром Марина відчувала, як блискавка повзе вниз.
«Можна перерву?» — попросила вона після години позування.
«Ще п’ять хвилин, світло ідеальне».
П’ять хвилин розтягнулися на п’ятнадцять. Марина усміхалася й постійно поправляла спину, притискаючись до Андрія.
«Ти чого така напружена?» — прошепотів він.
«Усе добре».
«Марин, усе добре!»
Андрій подивився на неї дивно, але промовчав. Він знав цей тон. Сперечатися було марно.
Після фотосесії вони сіли в машину — прикрашений стрічками «Мерседес», гордість місцевого таксопарку.
«До готелю “Світлі ночі”!» — скомандував водій.
Марина відкинулася на сидіння, Андрій узяв її за руку.
«Ти щаслива?»
«Безмежно».
Він нахилився, щоб поцілувати її. І вдарився головою об стелю машини.
«Ай! О, Господи, Андрію! Я в порядку!»
Він потирав маківку, сміючись.
«Просто ця стеля не розрахована на нормальних людей».
Марина засміялася і тут же завмерла. Сміх змусив блискавку зрушити ще на пів сантиметра.
«Нічого страшного», — сказала вона собі. — «Головне — не робити різких рухів».
Бенкет
Бенкет був грандіозний. Ресторан-готель «Світлі ночі» прикрасили так, ніби готувалися до королівського весілля. Білі троянди стояли на кожному столі. Кришталеві люстри відкидали райдужні відблиски. Живий оркестр грав щось романтичне.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.