«Я вже повністю й остаточно готова до нашого виходу», — дуже бадьоро й голосно сказала ошатна Аня, виходячи в коридор. Вона поправила перед дзеркалом своє волосся й привітно махнула Санькові рукою, запрошуючи йти за нею. «Ходімо швидше, Сань, не гаймо часу, а мама нас трохи пізніше обов’язково наздожене на вулиці».
Вони вдвох швидко спустилися безшумним швидкісним ліфтом на перший поверх і не поспішаючи, насолоджуючись гарною погодою, пішли до припаркованої біля під’їзду машини. Біля дворової пісочниці, ліниво колупаючи палицею землю, стояв якийсь місцевий, явно хуліганистого вигляду дворовий хлопчисько й нудьгуючи дивився навсібіч. Побачивши їхню незвичну пару з виразно кульгавим хлопцем, він раптом зло й дуже голосно на весь двір закричав образливу дражнилку.
«Кандель-баба, кандель-дід, кульгавій кобилі сто літ в обід!» — гидким голосом загорлав цей невихований підліток. «Почекай мене тут буквально одну хвилинку», — незвично твердим і крижаним тоном сказала Аня, звертаючись до Санька. Вона стиснула кулаки й дуже впевнено, рішучим кроком підійшла впритул до цього нахабно горланячого малолітнього хулігана.
Тієї ж самої невловної миті остовпілий Санько на власні очі побачив, як вона блискавично й різко повернулася всім корпусом. Стався якийсь невловний кидок, і дворовий хлопчисько з гучним криком щосили гепнувся спиною просто в брудну пісочницю. «Нічого собі, оце дівчисько дає!» — тільки й вичавив із себе переляканий кривдник, зовсім ошелешено лежачи на холодному й мокрому піску.
Він із жахом дивився на тендітну дівчинку, що височіла над ним, не вірячи в те, що сталося. «Я ж просто так, невдало й безглуздо пожартував, чесне слово», — спробував він дуже жалюгідно й недолуго виправдатися перед нею. «В іншому дворі й в іншому місці свої тупі жарти жартуй, а тут більше не смій», — неймовірно суворо й владно відповіла ця смілива, спортивна дівчинка.
Святковий і величезний військовий аеродром сьогодні був казково й дуже яскраво розцвічений усілякими прапорами й повітряними кулями. Біля самого контрольно-пропускного пункту їх тепло й радісно зустрів сяючий дядько Андрій у парадному мундирі. Він одразу ж узяв хлопчика за руку й з нескритою професійною гордістю повів його просто до свого робочого бойового літака.
У маленького й вразливого Санька в буквальному сенсі слова аж дух перехопило в грудях, коли він так близько побачив цю фантастичну гігантську сріблясту машину. Його поранена й самотня дитяча душа до самої своєї незвіданої глибини була вражена неймовірною, приголомшливою міццю цього величезного залізного літака. Потім для всіх гостей просто неба влаштували чудовий урочистий концерт, дуже цікаву музичну розважальну програму і, нарешті, саме грандіозне авіашоу, від якого перехоплювало подих…
