«Сашо Івлєв, зачекай хвилинку!» — раптом дуже голосно й владно покликав його з натовпу чийсь незнайомий чоловічий голос. Хлопчик невпевнено зупинився біля самих дверей і вкрай здивовано озирнувся через худеньке плече. Просто за його спиною, височіючи над метушливими дітьми, стояв той самий статний військовий льотчик.
Санько, задерши голову вгору, встиг у всіх подробицях роздивитися яскраві орденські планки на його широких грудях і красиві металеві значки. «Здрастуй, Сашо, з прийдешнім тебе святом! — дуже привітно й тепло сказав цей поважний чоловік. — Ми всією родиною отримали твого довгого листа й дуже хочемо зробити тобі той самий подарунок».
Чоловік говорив спокійно й упевнено, ніби вони були давніми добрими знайомими. «Але перш ніж ми перейдемо до сюрпризів, давай як слід познайомимося», — з приязною усмішкою запропонував цей незвичайний гість. «Мене за паспортом звати Андрій Володимирович, але для тебе я буду просто дядько Андрій».
Із-за широкої спини офіцера раптом ступила вперед дуже вродлива й елегантно вдягнена жінка. «А мене можеш сміливо називати тітка Наталя», — неймовірно м’яко й лагідно сказала ця мила незнайомка, що стояла поруч із льотчиком. Із-за її плеча тут же виглянула русява голова усміхненої дівчинки-підлітка з пустотливими очима.
«А я просто Аня, і ми дуже раді з тобою нарешті познайомитися», — по-домашньому тепло усміхнулася рум’яна дівчинка. «Мені здається, ми з тобою ровесники, тож зможемо легко знайти спільну мову», — дуже дружньо й весело додала вона. «Ну а я просто Санька, на прізвисько Кульгавий», — похмуро й вельми неохоче відповів насторожений хлопчик, чекаючи звичних насмішок.
Дівчинка хотіла ще про щось жваво розпитати його, але чоловік рішучим жестом простягнув Санькові важку прямокутну коробку. «Це саме те, що ти просив, це тобі від нас усіх, — доброзичливо й дуже урочисто сказав він. — Ходімо зараз кудись у тихе місце, і ми докладно покажемо тобі, як правильно й безпечно користуватися цим сучасним ноутбуком».
Вони вчотирьох непомітно відійшли від галасливого натовпу й тихо зайшли до порожньої навчальної зали, де хлопці зазвичай увечері робили шкільні уроки. Дівчинка Аня зі знанням справи показала йому, як правильно вмикати й коректно вимикати цей складний ноутбук. Вона допомогла йому вперше в житті увійти в операційну систему і навіть швидко зареєструвала його особисту сторінку в популярній мережі.
Дорослий чоловік увесь цей час просто сидів поруч на маленькому дитячому стільці й лише зрідка, дуже спокійно, підказував доньці потрібні дії. Санько майже фізично, всією своєю шкірою відчував тепло, що йшло від цього сильного чоловіка, упевнену чоловічу силу й абсолютний захист. А жвава дівчинка тим часом весело цвірінькала, мов заведена сорока, без угаву розповідаючи про програми.
Але спостережливий хлопчик одразу відзначив про себе, що вона зовсім не розпещена нюня, а дуже навіть тямуща дівчинка. Він зрозумів, що вона в сучасній техніці й складному ноутбуці справді дуже добре тямить. А ще з її швидкої балаканини він випадково дізнався, що вона серйозно й давно займається в якійсь жорсткій спортивній секції….
