Фермер просто не міг усвідомити ці цифри, які здавалися йому сюрреалістичною фантастикою. Геолог порадив негайно їхати до Києва і подавати офіційну заявку на розробку надр. З важкою папкою доказів Коваленко вирушив оббивати пороги Державної служби геології. Там його прийняв начальник відділу Ігор Володимирович Павленко, який довго і нудно вивчав документи.
Чиновник охолодив запал фермера, заявивши, що процес отримання ліцензії займе не менше трьох-чотирьох років. Крім того, держава вимагала від приватної особи сотні мільйонів гривень інвестиційних гарантій. Павленко ясно дав зрозуміти, що без підтримки великого профільного партнера йому цю бюрократичну стіну не пробити. Вийшовши з міністерства, Коваленко випадково познайомився зі скандальним журналістом Андрієм Соколом.
Почувши історію про нафту і рейдерів, репортер тут же написав розгромну статтю під назвою «Нафтові пірати». Публікація викликала ефект бомби, що розірвалася, і фермер в один момент став національною знаменитістю. Йому зателефонував впливовий депутат Ігор Петренко і пообіцяв порушити це питання на вищому парламентському рівні. Незабаром у Верховній Раді пройшли відкриті слухання, де Василь Петрович виступив з полум’яною промовою.
Він розповів про свою корову, нічні буріння, спалений сарай і продажних місцевих поліцейських. Скандал дійшов до самого Президента, який публічно наказав розібратися в цій волаючій ситуації.
Після окрику зверху губернатор області особисто приніс вибачення фермеру, а рейдери миттєво зникли. Однак затишшя було недовгим: до Коваленка приїхали топ-менеджери державної корпорації «Укрнафта».
Вони запропонували йому двадцять відсотків від прибутку, мотивуючи це гігантськими витратами на буріння. Геолог Вовк порадив фермеру не погоджуватися менше ніж на сорок відсотків від загального доходу. Потім втрутився сам губернатор, зажадавши віддати п’ятдесят один відсоток акцій на користь держави. Чиновник пригрозив, що в іншому разі він заморозить проєкт на стадії екологічних експертиз…
