Життя без прикрасМинув час, і брати Синицини разом із Лисим нарешті виписалися з лікарні й повернулися до своїх убогих квартир. Пережитий жах повністю зламав їхню психіку й змінив цих людей до невпізнання. Колишні королі вулиць стали патологічно тихими, замкненими й тепер панічно уникали будь-яких контактів із людьми.
Старший Геннадій не витримав такого сорому й уже за пів року добровільно повісився у власній ванній. Середній брат Віктор почав безпробудно пити й зрештою помер від гострого цирозу печінки через три роки. Молодший Олексій остаточно збожеволів від пережитого потрясіння й на все життя загримів до закритої психіатричної клініки.
Що ж до Лисого, то він просто безслідно зник у невідомості. Чоловік тихо пішов із селища теплої літньої ночі, і більше його ніхто й ніколи не бачив.
Ця страшна історія помсти так ніколи й не була офіційно розкрита правоохоронними органами. У запилених архівах місцевого управління поліції пухка кримінальна справа й досі припадає пилом із ганебним грифом «Нерозкрито». При цьому абсолютно всі оперативники, які щільно працювали над розслідуванням, чудово розуміли особу справжнього виконавця.
Однак довести причетність крихкої сироти до цього витонченого злодіяння було юридично неможливо. Та й, по совісті кажучи, особливого професійного бажання копати під цю дівчину ні в кого з поліцейських не виникало. Адже деякі злочини залишаються безкарними не тому, що сищики не можуть знайти винного, а тому, що саме суспільство негласно визнає вищу справедливість скоєного.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.