Однак Аліна навіть не подумала перелякано відступити назад перед важкою, розмахуючою руками чоловічою постаттю, що насувалася на неї. Вона лише напрочуд спритно, з вражаючою грацією професійного боксера на рингу, ухилилася від захвату, плавно хитнувши всім корпусом убік. Його різкий, агресивний, але зовсім незграбний і передбачуваний випад закономірно пройшов повз ціль, розтинаючи лише порожнє повітря передпокою.
Максим за інерцією від свого невдалого, потужного кидка важко пролетів уперед на кілька кроків, спіткнувшись об край кинутого на підлогу килимка. Він лише дивом зміг утриматися на ногах, в останню мить виставивши руки й ледь не врізавшись лобом у жорсткий дерев’яний дверний косяк. Важко, з хрипом дихаючи, він неповоротко обернувся й зустрівся зі спокійним, вивчальним, пронизливим поглядом своєї дружини.
Вона дивилася на його розчервоніле спітніле обличчя так само, як бридливо дивляться на раптово заповзлу в дім огидну комаху. На комаху, яка, на превеликий подив спостерігача, раптом виявила зовсім недоречні, жалюгідні ознаки агресії щодо вищої істоти. У її великих очах, як і раніше, не було ані краплі тваринного страху, там світилося лише відсторонене, абсолютно холодне наукове зацікавлення.
«Деякий час тому тут була твоя рідна мати, а тепер це просто стороння, нахабна жінка, яка незаконно вторглася в мій дім. Так само, як і ти сам став для мене зараз абсолютно сторонньою, вкрай неприємною людиною, що незаконно перебуває на моїй території». Виплюнувши ці слова йому в обличчя, вона зовсім не стала чекати на його жалюгідні виправдання чи потік дешевої лайки у відповідь.
Упевнено ступивши на пів метра назад, у рятівну напівтінь своєї неймовірно тихої й затишної квартири, дівчина рішуче потягнула на себе важкі металеві вхідні двері. Максим, незграбно розвертаючись на підборах своїх дорогих черевиків, устиг побачити у щілині лише її абсолютно спокійне, умиротворене обличчя переможниці. А потім ця вузька смужка теплого жовтого світла, що пов’язувала його з минулим ситим життям, почала стрімко й невідворотно звужуватися.
Важкі, надійні броньовані двері плавно зачинилися зовсім без гучного, істеричного грюкоту, яким зазвичай закінчуються всі банальні сімейні скандали. Вони зачинилися з дуже м’яким, приємним для слуху, але абсолютно безкомпромісним, остаточним клацанням дорогого італійського замкового механізму. Цей тихий механічний звук гулким, зловісним відлунням рознісся в оглушливій тиші обшарпаного, брудного під’їзного коридору.
Для ошелешеного, збитого з пантелику Максима цей брязкіт металу пролунав як важка, свинцева крапка в самому кінці зачитаного суворим суддею смертного вироку. Молодий чоловік ще кілька довгих, болісних секунд просто нерухомо стояв, тупо дивлячись на гладку матову поверхню зачинених назавжди дверей. Його пробуксовуючий, відмовляючийся міркувати мозок усе ще був зовсім не в змозі до кінця повірити в реальність усього того абсурду, який щойно стався.
Десь зовсім поруч, просто за його напруженою, зсутуленою спиною, безглуздо кректала й метушилася його безжально скинута з п’єдесталу мати. Вона намагалася хоч трохи оговтатися від пережитого немислимого принизливого шоку й водночас тремтячими руками поправити своє сильно розпатлане в сутичці сивіюче волосся. Її нескінченні, жалюгідні старечі причитання тепер густо змішувалися з добірною, брудною лайкою на адресу колишньої невістки, яка посміла підняти на неї руку.
Але Максим зараз зовсім не чув її пронизливого, ріжучого слух верескливого голосу, ніби раптово й назавжди оглух на обидва вуха. Увесь його колись неймовірно затишний, передбачуваний і зрозумілий світ в одну секунду болісно звузився до цього нездоланного шматка дерева й холодного металу. Цей залізний, глухий бар’єр щойно назавжди й безповоротно відділив його від звичного, ситого, спокійного й розміреного життя за чужий рахунок.
Ту нескінченно довгу, болісну безсонну ніч він вимушено провів на старому, продавленому дивані в тісній квартирі своєї матері. Увесь цей час він був змушений мовчки слухати її нескінченні, отруйні скарги на біль у суглобах і грандіозні плани жорстокої судової помсти. Слухняний син машинально підтакував у потрібних місцях, покірно кивав головою й уголос погоджувався з кожним її вимовленим маячним словом..
