Безживним голосом гість відповів, що йому потрібна абсолютна правда про вчорашні події з усіма найдрібнішими подробицями. Астахов спробував пригрозити своїм високопоставленим батьком, але візитер лише повільно й заперечно похитав головою. Оперативник дав зрозуміти, що жодні зв’язки в уряді зараз не зможуть урятувати винного від допиту.
Гість повідомив, що міністр перебуває на важливій державній нараді, тому за час його відсутності із сином може статися будь-який нещасний випадок. Відкривши свій дипломат, незваний гість продемонстрував не вогнепальну зброю, а набір моторошних хірургічних інструментів. На червоному оксамиті акуратно лежали скальпелі, затискачі та кілька шприців із невідомою прозорою рідиною.
Незнайомець пояснив, що в шприці міститься особлива сироватка правди, яка змусить вивернути душу навиворіт і видати всі ганебні таємниці. Від цих слів Астахов істерично заридав, миттєво розгубивши всю свою колишню зухвалість і самовпевненість. Перед лицем тихого й методичного жаху він остаточно зламався, погодившись добровільно розповісти абсолютно все.
Благаючи обійтися без ін’єкцій, юнак безупинно говорив кілька годин, захлинаючись слізьми й видаючи кожну деталь нападу. Він здав усіх спільників з адресами й явками, попутно розкривши їхні темні фінансові махінації та старі нерозкриті злочини. Мажор зраджував своїх друзів із тим самим неймовірним завзяттям, із яким напередодні принижував беззахисну жінку.
Незнайомець увесь цей час мовчки слухав, акуратно фіксуючи свідчення на прихований мініатюрний диктофон. Коли зрадник видихався, візитер дістав шприц із психотропним препаратом і оголосив про початок покарання через тотальну втрату контролю. Гість холоднокровно пояснив, що склад спричинить повільне відмирання мозку, назавжди зануривши жертву в безодню найжахливіших страхів.
На благання про пощаду виконавець відповів, що це особистий наказ невтішного батька, за чиї сльози тепер доведеться заплатити сповна. В очах злочинця майнуло чудовиське розуміння того, чию саме доньку вони посміли зачепити в темному сквері. Льодяний жах, що охопив його, багаторазово перевершував страх смерті, адже надії на порятунок більше не лишалося.
Одразу після уколу Астахов обм’як, його очі засклілилися, і він почав відмахуватися від невидимих ворогів у своєму рукотворному пеклі. За кілька днів труп знайдуть у замкненій зсередини квартирі, списавши все на банальне передозування синтетичними препаратами. Так бездоганно й безжально завершився перший акт ретельно спланованої відплати.
Другою ціллю став спортсмен Павло Громов, генеральський син, який упивався власною силою й глибоко зневажав чужу слабкість. Художник вирішив, що покарання стане ідеальним дзеркальним відображенням головного життєвого гріха цієї агресивної особистості. Звикла покладатися на кулаки людина мала загинути від чужої сили, відчувши перед кінцем абсолютну й принизливу безпорадність.
Пізнього вечора в темному під’їзді боксера, який повертався з тренування, зустріла професійна оперативна група захоплення. Нападники діяли злагоджено й не били по обличчю, а методично ламали злочинцеві обидві руки з ідеальним знанням анатомії. Кінцівки, якими він так пишався, швидко перетворилися на бовтаючі батоги під моторошний хрускіт кісток у гулкій тиші.
Скавучущого від нестерпного болю юнака втащили в ліфт і підняли на край даху висотного будинку. Там його вже чекав Художник, який жорстко пояснив поваленому злочинцеві всю різницю між вуличною бійкою та нездоланною міццю державної машини. Він додав, що боксер припустився фатальної помилки, наважившись підняти руку на недоторканну доньку високопоставленого правителя…
