— Ах, це… — Зінаїда Львівна зневажливо махнула рукою з надкушеним бутербродом. — Приходила вона. Я їй сказала, щоб не заважала бабусі відпочивати.
Вона до сусідки пішла, до тієї старої з першого поверху. Нехай посидить там, не розвалиться. Алісу, значить, відправили до баби Валі.
Чужі люди нахабно вигнали її дитину з власного дому. Усе це для того, щоб спокійно з’їсти її ікру й полежати на її улюбленому дивані. Вітьок із криками вибіг із кімнати Аліси.
На ньому красувалася футболка з написом «Бос». — Тату, коли ми будемо торт їсти? Ти ж обіцяв!
Дінара пройшла на кухню і важко опустилася на стілець. Олег зайшов слідом, нервово почухуючи потилицю. — Дін, ти чого така напружена?
Мама от приїхала допомогти. Каже, у тебе тут суцільний безлад. Господиня ти, чесно кажучи, так собі.
Вирішила от лад навести, проінспектувати наші умови. — Проінспектувати? — Дінара повільно підвела на нього крижаний погляд. — Ну так, слухай, ти тільки не заводься.
Мама діло каже. Ми тут трохи порадилися. Загалом, є розмова щодо Аліси.
— Що ще щодо Аліси? Олег набрав побільше повітря в груди, ніби перед стрибком у холодну воду. Він явно відчував за спиною потужну підтримку материнського танкового корпусу і тому осмілів до краю.
— Ти на повному серйозі вимагаєш здати мою доньку в інтернат, бо вона дратує твого дорогоцінного синочка? Ці слова Дінара вимовила через п’ять хвилин, коли Олег, плутаючись і розмахуючи руками, виклав свій геніальний план. План полягав у такому.
Вітькові життєво необхідний особистий простір для навчання, хоч він і вчився на трійки з великою натяжкою. Кімната Аліси підходила для цього ідеально, бо там дуже гарне світло. А Аліса — дівчинка галаслива, вередлива й надто егоїстична.
Є одна чудова школа-пансіон в області. Зінаїда Львівна вже все довідалася, варіант, звісно, недорогий. Там із неї справжню людину зроблять, а вони з Олегом забиратимуть її на канікули.
І взагалі, це чудово зміцнить їхній шлюб, бо Аліса — це якір із минулого, що тягне на дно. Олег стояв навпроти й чекав захопленої реакції. Він щиро вірив, що його логіка абсолютно незаперечна.
— Вона заважає Вітькові розвиватися, — додав він вагомо. — Він хлопець, йому потрібен простір, а вона дівка, їй корисно до суворої дисципліни звикати. Дінара уважно подивилася на чоловіка.
Вона бачила кожну розширену пору на його носі. Бачила дешевий позолочений ланцюжок на шиї. Бачила цей самовдоволений, розпливчастий вигляд людини, яка ніколи в житті ні за що не відповідала.
— Отже, інтернат? — тихо перепитала вона. — Пансіон, Дін, так звучить значно краще. Ну то що скажеш?..
