«Нарікати на себе?» — невинно змахнула віями Вікторія. «І що ж зі мною буде?» Танк навис над нею гігантською скелею, маючи намір задавити дівчину первісним жахом. «Ми тобі язика вирвемо, щоб наступного разу думала, перш ніж пащу відкривати на шанованих людей».
У цю мить Вікторія підняла на нього погляд, і маска добродушної дурепи злетіла, оголивши хижий оскал війни. Її зіниці перетворилися на дві бездонні чорні діри, що випромінюють такий могильний холод, що здоровань інстинктивно відсахнувся назад. Марево розсіялося так само швидко, як і виникло, і на миловидному обличчі знову заграла чергова усмішка. «Ясно», — неголосно промовила вона. «Ваш єдиний аргумент — це кулаки. Типова психологія гопників».
Павук і Скеля синхронно змістилися по флангах, відрізаючи лейтенанту шляхи до відступу. «Знаєш, у чому твоя біда?» — єхидно поцікавився Павук. «Ти вирішила, що раз у тебе немає яєць, то ми тебе пальцем не чіпнемо? Думала, можна безкарно гавкати з-під спідниці?» Вікторія повернулася до нього з виглядом щиро заінтригованого дослідника.
«Треба ж, а я якось випустила з уваги гендерний фактор. Значить, ви сприймаєте це виключно як конфлікт великих самців і тендітної самки?» «У цьому вся суть», — вперше за довгий час подав бас Скеля. «Бабам не місце в армії. Від вас одні проблеми, істерики і суцільна слабкість».
«Слабкість?» — луною відгукнулася лейтенант. «Смілива заява. Сподіваюся, у вас є аргументи серйозніші за порожню балаканину?» Дизель вибухнув зневажливим реготом. «Та ти сама ходячий аргумент! Метр з кепкою, вітром здуває».
«Ти тут стирчиш тільки заради красивої статистики з гендерних квот, а не тому, що реально стоїш в одному строю з мужиками». Слова прозвучали як клацання зведеного курка. Обличчя Вікторії залишилося непроникним, але атмосферний тиск у залі, здавалося, впав до критичної позначки. Сусідні глядачі інтуїтивно відсунули стільці подалі від епіцентру вибуху. «Гендерні квоти», — повільно процедила Бондаренко. «Тобто, ви щиро вірите, що мені видали погони з жалю?»..
