Йому було сорок чотири роки, двадцять два з яких він віддав карному розшуку. Це був високий, сутулий чоловік із пом’ятим обличчям людини, яка спить по чотири години на добу. На його робочому столі стояла алюмінієва кружка зі зворушливим написом «Найкращому татові».
Налита в неї кава вже давно вистигла. Ольшанський звик пити її холодною, зовсім не помічаючи смаку. Його давньою звичкою було вистукувати пальцями по столу під час напружених роздумів.
Тепер його пальці нервово вибивали дріб. Перед слідчим лежали дві справи. Одна з них була тонкою, датованою дев’яносто п’ятим роком.
Друга справа поточного року виявилася вже значно товстішою. Ольшанський відкрив першу, пожовклу від часу теку. Заява від Віктора Свєтлова була датована двадцятим червня тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятого року.
Схвильований батько повідомляв, що донька Анна та її чоловік Дмитро не виходять на зв’язок уже три дні. Востаннє він бачив їх сімнадцятого червня, коли подружжя їхало на дачу. Замiський будинок належав молодятам і був щедрим весільним подарунком від батьків Дмитра.
Свєтлов вирішив поїхати туди самостійно. Будинок виявився міцно замкненим, а машини не було. Сусіди по ділянці теж нічого підозрілого не бачили.
Прибулий дільничний склав стандартний протокол огляду. Подальша перевірка показала, що квартира молодят у столиці порожня. Усі особисті речі залишалися на своїх місцях.
Але самих господарів ніде не було, тож поліція оголосила їх у розшук. Несподівано на початку липня батькові надійшов довгоочікуваний лист. Це було звичайне паперове послання зі столичним поштовим штемпелем.
Адресатом на конверті значився Віктор Свєтлов. Експертиза підтвердила, що почерк справді належав Анні. Текст послання виявився дуже коротким і лаконічним.
У ньому дівчина просила пробачення за такий раптовий від’їзд. Вона писала, що Діма отримав вигідну пропозицію роботи за кордоном. Анна згадувала, що батько був проти їхнього шлюбу, але вони вже ухвалили твердe рішення.
Донька запевняла у своєму щасті й просила її не шукати. Молоді обіцяли самі вийти на зв’язок, щойно благополучно влаштуються на новому місці. Свєтлов одразу ж показав цього листа слідчому.
Експерт ще раз підтвердив цілковиту справжність почерку. Фахівці не виявили жодних явних ознак підробки. Слідство надіслало офіційний запит до міграційної служби.
З’ясувалося, що Крилови справді активно оформлювали документи для виїзду з країни. Ба більше, їхню простору квартиру в центрі столиці було успішно продано. Ця велика угода пройшла через відоме агентство нерухомості «Новий дім».
Сума продажу становила солідні вісімдесят тисяч грошових одиниць. За мірками того часу це були просто величезні гроші. Агентство підтвердило, що всю суму було передано власникам готівкою.
Усе вказувало на те, що пара збиралася почати нове життя в іншій країні. На підставі цих фактів справу офіційно закрили. Свєтлов не став наполягати на продовженні розслідування.
Можливо, він смертельно втомився від переживань, а можливо, просто повірив у написане. Ольшанський відклав убік матеріали старої справи. Він задумливо взяв до рук нову теку.
У ній лежав свіжий протокол огляду місця події та моторошні фотографії. На знімках була зафіксована та сама розкрита бетонна стяжка, останки й ланцюжок. Окремим кадром ішов годинник, назавжди зупинений на другій тридцять чотири….
