Розсипатися на дрібні уламки й покірно стати жертвою обставин. Але я зовсім не збиралася бути чиєюсь жалюгідною жертвою. Я твердо збиралася вийти заміж за цього брехливого, дволикого чоловіка. І красиво вийти з цього токсичного, брудного шлюбу найвигіднішим для себе чином, отримавши абсолютно все, на що мала законне право. А може, я заберу й трохи більше, ніж мені належить. Зрештою, я була професійною, зубатою й безжальною адвокаткою.
І якщо я вміла щось робити досконало, то це блискуче вигравати будь-які справи в суді. Усі наступні дні стали для мене справжньою, виснажливою вправою в акторській майстерності. Я рано прокидалася, варила запашну каву, ніжно цілувала Богдана й мило питала про його плани на прийдешній день. Я щиро бажала йому великої удачі на тих важливих нарадах, яких, як я точно знала, просто не існувало в природі. Я їхала на свою роботу, увечері поверталася додому, дбайливо питала, як минув його день, і вдавала, що повністю вірю всім його відповідям.
Я мило усміхалася в потрібні моменти й виявляла неймовірну, показну ніжність перед сном. Я впевнено й солодко казала: «Я теж тебе люблю», коли він укотре клявся, що шалено мене кохає. Просто вражає, як людина може ефективно функціонувати на чистому автопілоті, коли це життєво необхідно для виживання. Моє тіло автоматично здійснювало всі правильні, очікувані від нього рухи. А тим часом мій холодний розум працював зовсім над іншим: він безперервно планував, прораховував і передбачав кожен крок.
Богдан навіть із явним полегшенням зауважив, що я якось невловно змінилася. «Ти стала помітно спокійнішою, легшою. Твоя тривога через майбутнє весілля нарешті минула?» — турботливо питав він. Я мило усміхалася й казала, що так, що все складається просто чудово, і я неймовірно щаслива. І він дуже охоче мені вірив, звісно ж, вірив. Люди взагалі завжди вірять лише в те, у що їм вигідно й зручно вірити. У перший же тиждень після відкриття цієї мерзенної правди я сіла й склала власний, ідеальний шлюбний договір.
Я була блискучою, однією з найкращих сімейних адвокаток у всьому місті. І складати подібні шлюбні договори було буквально моєю прямою, щоденною рутинною роботою. Я склала сотні, якщо не тисячі таких юридичних документів за свою довгу професійну кар’єру. Але конкретно мій особистий договір був неймовірно надійно захищений абсолютно від усього. Кожен дрібний пункт був ретельно продуманий, кожне слово підібране з ювелірною, хірургічною точністю.
На перший, побіжний погляд він виглядав як найстандартніший, типовий і нудний контракт. Збалансований поділ спільного майна, взаємний юридичний захист, сухі й нейтральні формулювання. Але захований серед щільних параграфів складної юридичної мови, там цокала справжня, руйнівна бомба. І це був особливий, безпрецедентний пункт про подружню невірність. У разі доведеного факту зради з боку будь-кого зі сторін невірна сторона назавжди втрачала право на абсолютно все майно.
Причому як на те, що було придбане в шлюбі, так і на те, що було нажите до нього. Сюди входила будь-яка нерухомість, усі транспортні засоби й абсолютно всі фінансові інвестиції. Крім того, винна сторона зобов’язувалася виплачувати величезну компенсацію за завдану моральну шкоду. А також сплачувати щомісячне грошове утримання постраждалій стороні доти, доки та офіційно не вступить у новий шлюб. Це був неймовірно жорстокий, безпрецедентно неспівмірний контракт, створений виключно для того, щоб повністю, дотла знищити опонента.
І я збиралася хитрістю змусити Богдана його підписати. Рівно за тиждень до нашого весілля, рано-вранці в середу, я ніби ненароком поклала товсту папку на кухонний стіл просто під час сніданку. Богдан ліниво жував свій підсмажений тост і нудьгуюче гортав стрічку новин у телефоні. Імовірно, він просто зараз мило листувався з моєю сестрою. Але мені це було вже цілком байдуже. «Що це за папери?» — здивовано спитав він, побачивши перед собою пухку теку.
«Це наш шлюбний договір», — гранично спокійно й буденно відповіла я. Він відклав свій телефон убік і вкрай невдоволено насупився. «Шлюбний договір? Але ми ж ніколи раніше про це не говорили». «Знаю, і ти мене вибач, що я порушую це неприємне, бюрократичне питання в останній момент. Просто з усім цим навантаженням в офісі, складними судовими справами й нескінченними приготуваннями до весілля я все відкладала це на потім. Але навіщо нам узагалі раптом знадобився шлюбний договір?»
Я важко, дуже артистично зітхнула, бездоганно граючи роль прагматичної й до смерті втомленої адвокатки. «Богдане, я — сімейна адвокатка, і щодня бачу, як колись міцні шлюби зі скандалом руйнуються просто в моєму офісі. Люди, які колись шалено кохали одне одного, тепер безжально знищують одне одного через гроші, квартири й майно. І я дуже не хочу, щоб щось подібне колись сталося з нами. Це просто стандартний юридичний захист для нас обох, на всяк непередбачений випадок».
«Ти мені що, зовсім не довіряєш?» — з награною, дитячою образою в голосі спитав він. І я ледь не розсміялася просто йому в брехливе обличчя, але вчасно стрималася. «Звісно ж, я довіряю тобі, коханий». Я лагідно простягнула руку й ніжно взяла його за долоню. «Якби я тобі не довіряла, то ніколи б не виходила за тебе заміж. Це просто звичайна формальність, моя професійна адвокатська звичка завжди перестраховуватися. Ти ж чудово знаєш, яка я прискіплива в таких речах».
Він із явною неохотою взяв документ і невдоволено перегорнув щільні, списані сторінки. Я чудово знала, що він просто терпіти не може читати складні, нудні юридичні тексти. Він роздратовано скаржився щоразу, коли я приносила свою паперову роботу додому. «Я абсолютно нічого в цій пташиній мові не розумію, тут усюди написано одне й те саме», — завжди бурчав він. Саме на цю його характерну рису я зараз і розраховувала.
«Тут якось занадто багато сторінок для простої формальності», — підозріло зауважив він. «Це повний, розгорнутий шлюбний договір. Там є стандартні пункти про поділ майна, про невірність, про утримання — усе розписано максимально докладно. Тобі точно варто уважно все це прочитати перед тим, як ставити свій підпис. Якщо хочеш, ти можеш віднести його будь-якому іншому незалежному адвокату на детальну перевірку, я зовсім не проти»…
