Життя без прикрасУсі його зізнання, дотики, обіцянки раптом перетворилися на брудну гру. Вона дивилася на нього й не могла зрозуміти, як людина, яку вона збиралася назвати чоловіком, могла так довго брехати їй в очі.
Один зі слідчих поклав на стіл фотографії загиблої жінки зі старої справи.
— Ми давно намагалися вийти на нього, — сказав він Григорію. — Тепер у нас є те, чого раніше бракувало.
Даміра вивели в наручниках. Двері зачинилися. Дім, ще недавно наповнений сміхом, поринув у важку тишу.
Міла повільно підійшла до батька. У її очах були сльози, жах, провина й вдячність.
— Тату… ти врятував мене.
Григорій міцно обійняв доньку. Він пригорнув її до себе так, як колись пригортав маленькою, коли вона боялася темряви.
І тільки тоді, вперше за ці дні, дозволив собі заплющити очі.
Не тому, що все стало добре.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.