Share

Ціна зруйнованої долі: до чого призвела спроба самоутвердження за чужий рахунок

Ніна пригадала йому про Катю. Рух був коротким і точним. Олег дернувся і впав обличчям у сніг. Ніна Петрівна мовчки прибрала інструмент. — Три, — сказала вона.

Вона увійшла в будинок. Ігор стояв спиною до дверей, наливаючи дорогий напій. Він лениво крикнув до друга, але відповіді не було. У кімнаті поповзнув важкий запах гару. Ігор обернувся, і бокал вислизнув із його рук.

В дверях стояла фігура з чорною від сажі обличчям. Голос Ігоря здригнувся, він відступив до каміну. Він намагався домовитися, пропонуючи тисячі з сейфу. Ніна Петрівна спитала, чи вміють ці гроші любити й обіймати. Ігор зрозумів: слова марні.

В його очах з’явилась згубна ненависть загнаного звіра. Він відчайдушно ринувся до рушниці, що висіла на стіні. Ніна вистрелила навмання з останнього патрона. Пролунав хлопок, і Ігор осів на килим з застиглим подивом. Ніна підійшла і переконалась, що все скінчено.

— Чотири, — сказала вона в порожнечу будинку. Сили залишили її миттєво. Вона важко опустилась у розкішне крісло. У списку більше не було імен. Справа остаточно закрита.

Двері розчинилися, влетіли бійці спецназу і Смірнов. Майор побачив наслідки і дав знак не втручатися. Він із повагою подивився на її втомлене лице. Ніну Петрівну не стали засовувати в кайдани. Майор накинув на її плечі свій бушлат і вивів з особняка.

На екстреному зібранні генерал із Києва категорично заборонив публічний суд. — Ця жінка в одиночку знешкодила четверо, — сказав він. — Якщо народ дізнається, вона стане героїнею. Офіційна версія — кримінальні розборки харківських чи одеських. А громадянка Воронова офіційно не вижила під час пожежі.

Для неї підібрали закритий медичний заклад. Лютий 1990 року. Закрите відділення лікарні. Ніна Петрівна лежала в палаті. Майор Смірнов прийшов провідати її і показав фотографію Каті.

Він розповів, що на могилі онуки завжди лежать свіжі квіти. Люди пам’ятають і творять легенди. Ніна Петрівна з полегшенням дізналася, що пам’ять дівчини в безпеці. Теєї ж ночі вона мирно пішла з життя. Щої весни на її безіменній могилі з’являлися гвоздики й пам’ятна стрічка.

Вам також може сподобатися