«Тож збирайся, ми з тобою неодмінно поїдемо туди вже завтра вранці, без жодних заперечень», — наказав він тоном, що не терпів відмови. «Я просто до тремтіння в руках хочу на власні очі побачити, як ця селючка нібито казково розбагатіла, і досхочу, від душі посміятися з її так званого роздутого, показного успіху».
Старий магнат був абсолютно, на всі сто відсотків упевнений, що вся ця красива історія з сироварнею — це просто хитра, гарна рекламна ширма й фасад, збудований для відводу очей довірливих європейських спонсорів. Артем мляво, за інерцією спробував заперечити й відмовити батька від цієї безумної ідеї, але він уже надто давно й міцно звик беззастережно підкорятися його чавунній волі.
У квітучому селі того сонячного, ясного ранку чомусь було дуже неспокійно, а сама Катя від світанку відчувала в грудях якусь липку, незрозумілу, дивну тривогу. Вона днями замовила дуже дороге, сучасне імпортне обладнання для розширення цеху, і саме сьогодні до неї мали приїхати важливі представники фірми для урочистого підписання всіх остаточних паперів.
«Ох, Катрусю, щось серце в мене сьогодні від самого ранку зовсім не на місці, ниє та ниє», — тривожно сказала старенька баба Ганна, повільно виводячи галасливих хлопчиків на ранкову прогулянку у двір. «Лісові птахи сьогодні чомусь дуже низько над землею літають, на лихо це, та й сусідський пес на ланцюгу від самого ранку так тужно вив, аж мороз поза шкірою».
«Не вигадуйте собі страхів, це просто звичайна вікова втома й реакція на погоду, шановна Анно Степанівно», — лагідно й підбадьорливо усміхнулася їй у відповідь Катя. Хоча глибоко в душі сама молода жінка виразно відчувала, як від незрозумілого, безпричинного внутрішнього хвилювання в неї холонуть кінчики пальців на руках.
Готуючись до важливої ділової зустрічі з іноземними партнерами, вона ретельно вклала волосся й надягла свою найкращу, пошиту на замовлення сукню глибокого, шляхетного синього кольору. Це розкішне вбрання приголомшливо гарно підкреслювало бездонний колір її очей та ідеальну, струнку постать, яку не зіпсували навіть тяжкі пологи трійні.
Вона тоді ще зовсім не знала й навіть не здогадувалася, що цей на вигляд звичайний, теплий літній день назавжди, безповоротно розділить усе її і без того непросте життя на чіткі поняття «до» і «після». Раптом біля високих, красивих кованих воріт її двору почувся агресивний, низький рокіт потужного, багатолітрового автомобільного двигуна.
Величезний, блискучий на сонці чорний автомобіль найвищого преміум-класу, мов якийсь дивовижний, ворожий інопланетний корабель, повільно й плавно зупинився просто біля її паркану. Його широкі, низькопрофільні шини безцеремонно здіймали густий сірий пил на тихій, доглянутій сільській дорозі, привертаючи увагу всіх сусідів.
Катя нерозуміюче насупилася й вийшла на просторе, світле ґанок свого нового будинку, а тим часом із розкішної машини неквапно, з господарським виглядом вийшов сам Ігор Ігнатійович. Він виглядав, як і завжди у своєму житті, абсолютно бездоганно й моторошно дорого: на ньому був пошитий на замовлення італійський костюм, на зап’ясті блищав швейцарський годинник вартістю в увесь цей дім, а на губах грала пихата, презирлива усмішка.
Слідом за його могутньою спиною з прохолодного салону лімузина незграбно, мов побитий пес, виліз пом’ятий Артем, який нервово ховав свої почервонілі очі за темними скельцями дорогих сонцезахисних окулярів. Приїжджий багатій одразу ж критично, по-господарськи окинув своїм чіпким, оцінювальним поглядом усе розлоге Катине господарство.
Він жадібно, мов стерв’ятник, шукав довкола хоч найменших ознак розрухи й злиднів, про які він стільки років солодко мріяв, уявляючи її падіння. Але замість похилених сараїв і бруду він побачив довкола себе лише абсолютний, вивірений до дрібниць ідеальний порядок, пишно квітучі, доглянуті сади й гарну, сучасну будівлю діючої сироварні.
«Ну що ж, здрастуй, Катерино, я бачу, ти дуже добре навчилася виманювати великі гроші в довірливих європейських фондів на свої казки», — єхидно почав він із порога, навіть не спромігшись банально привітатися за правилами пристойності. «Я спеціально прийшов сюди особисто подивитися, чи не забула ти часом, кому саме ти по труну життя завдячуєш своїм нинішнім фінансовим щастям і процвітанням»…
