Потім вона многозначно додала, що саме матеріальне питання й стало головною причиною її ранкового візиту. Надя підійшла ближче до ліжка, і її тінь вкрила крихку постать старенької, створюючи гнітюче враження. Стало ясно, що за радісною звісткою про весілля ховається жорстке й розраховане вимагання.
Серце Тамари Ігорівни тривожно стиснулося від нехорошого передчуття, що холодком пробігло по хребту. Вона раптом відчула себе дуже старою й беззахисною перед цією молодою, напористою енергією. У її душі піднялася хвиля непояснюваного страху, природа якої почала прояснюватися з кожним наступним словом.
Здавалося, що пожила жінка інтуїтивно підозрювала наближення неприємностей, які вже стояли на порозі її дому. Увесь її багаторічний досвід підказував, що такі розмови ніколи не скінчуються добре для слабких. Вона завмерла, очікуючи удару, який мав ось-ось пролунати з уст найближчої людини.
Надя тим часом вальяжно вмостилася на столі, звісивши ноги і продовжуючи поводитися як господиня становища. Вона більше не намагалася грати роль люблячої онуки, зкинула маску пристойності за непотрібністю. Голос її став холодним і твердим, не залишаючи місця для компромісів чи довгих душевних розмов.
Вона безапеляційно зажадала звільнити житло у зв’язку з майбутнім весіллям і початком нового життя. Вимога пролунала так побутово, ніби йшлося про перестановку меблів, а не про виселення людини. Надя навіть не дивилася в очі бабусі, уважно розглядаючи свій свіжий манікюр із демонстративним байдужеством.
Бабуся нерозуміюче примружилася, намагаючись уточнити, про яку саме нерухомість йдеться у цій дивній заяві. Вона до останнього сподівалася, що неправильно зрозуміла сенс слів, що вирвалися з вуст онуки. Їй хотілося вірити в помилку, у жарт, у поганий сон, що розвіється з остаточним пробудженням.
Дівчина, голосно жуючи жуйку і дивлячись у стелю, нахабно заявила, що має на увазі саме цю затишну двокімнатну квартиру. Вона окинула кімнату господарським поглядом, уже приміряючи в уяві, які шпалери краще переклеїти й які меблі викинути. Для неї це житло давно перестало бути рідним домом і перетворилося на цінний актив.
Адже за документами житлоплоща вже була офіційно переоформлена на неї кілька років тому за певних обставин. Надя добре пам’ятала той день, коли підпис під паперами дав їй юридичну владу над цими стінами. Вона тримала цей козир у рукаві до потрібного моменту, і ось тепер, на її думку, той момент настав.
Пенсіонерка намагалася звести все до абсурдної помилки, нагадуючи з робкою, майже вибачливою усмішкою про деталі договору. Вона сподівалася, що в душі Наді ще збереглися залишки совісті й елементарної поваги до сімейних домовленостей. Голос її тремтів, видаючи крайню ступінь емоційного потрясіння й нерозуміння того, що відбувається.
Вона нагадала, що дарування передбачало фактичний перехід прав лише після її остаточної смерті. Це була умова, на якій базувалося їхнє співіснування і яка здавалася непорушною обом сторонам. Але моральні норми, як виявилося, не важили для Наді нічого в порівнянні з особистою вигодою.
Онука різко спригнула на підлогу, і звук її кроків пролунали немов постріл у завмерлій кімнаті. Вона підійшла впритул до ліжка, нависнувши над старенькою і обдаючи її холодом свого цинічного байдужості. У її погляді не було й тіні співчуття, лише жорстка рішучість добитися свого будь-якою ціною…
