Зробивши необхідні скриншоти для особистого користування, я остаточно переконалася в дволикості людини, з якою прожила вісім років. На четвертий день я впевнено зателефонувала йому й твердим голосом зажадала особистої зустрічі для обговорення умов розлучення. Почувши замість очікуваних сліз холодний метал у голосі, він помітно розгубився, але погодився зустрітися в людному кафе.
Я прийшла трохи раніше, вибрала зручний столик у кутку й мала бездоганний вигляд у своїй елегантній темно-синій сукні. З’явившись рівно о другій, він завмер від подиву, побачивши не вбиту горем жертву, а впевнену в собі, розкішну жінку. Напруження за столиком було майже відчутним, поки ми мовчки чекали на замовлену каву, вивчаючи одне одного зовсім новими очима.
Артем спробував перехопити ініціативу у свої руки, звично заговоривши про конструктивний підхід і турботу про загальне благо. Я м’яко, але гранично владно обірвала його монолог, заявивши, що відтепер умови диктуватиму виключно я. Дивлячись йому просто в очі, я повідомила про свою згоду на розлучення, відмову від квартири й аліментів, але за умови підписання досудової угоди.
На його обличчі промайнуло явне торжество переможця, поки я повільно не дістала з сумки нерозпечатаний білий конверт. Поклавши папір на стіл між нашими чашками, я іронічно запитала, чи впізнає він цей випадково знайдений у машині документ. Тієї ж секунди кров миттєво відхлинула від його обличчя, і він зблід, дивлячись на конверт як на смертельно отруйну змію.
Поблажлива усмішка зникла, поступившись місцем тваринному страху й цілковитому, паралізуючому нерозумінню того, що відбувається. Я абсолютно спокійно пояснила, що він прорахувався лише в одному: дуже недооцінив мене й власну кричущу недбалість. Прибравши конверт назад до сумки, я озвучила свої жорсткі вимоги для нашого так званого цивілізованого розставання.
Першим пунктом я зажадала оформити дарчу на квартиру на користь Єгора в обмін на відмову від поділу його солідного брокерського рахунку. Потім я озвучила суму компенсації моральної шкоди при розлученні в розмірі п’яти мільйонів одноразово. Я холодно запропонувала йому взяти кредит або позичити гроші у Світлани як гарантію мирного розірвання шлюбу.
Почувши ім’я нової коханки, він нервово здригнувся, остаточно усвідомивши масштаб свого нищівного й ганебного провалу. Третьою й найголовнішою умовою стала його добровільна, нотаріально завірена відмова від батьківських прав на нашого сина. Я нагадала, як публічно він зрікся хлопчика, і заявила, що Єгор заслуговує на життя без батька-зрадника.
Давши йому рівно тиждень на роздуми, я попередила, що в разі відмови справа дійде до суду й нової, уже офіційної експертизи. Я пообіцяла додати до позову скриншоти його листування, що гарантовано зруйнувало б його кар’єру й нові стосунки зі Світланою. Залишивши гроші за випиту каву, я мовчки пішла, відчуваючи спиною загнаний погляд переможеного й цілком зламаного чоловіка.
За три напружені дні він зателефонував глухим, убитим голосом і покірно погодився на всі виставлені мною умови. Процес паперового оформлення тривав близько місяця, протягом якого ми зустрічалися лише в нотаріуса й у відділеннях банків. Він мовчки підписував документи, віддавав ключі й переказував гроші, купуючи свою свободу непомірно високою, але справедливою ціною…
