Підійшовши на сопку, він побачив, що телефон нарешті зловив слабкий сигнал. Горіла лише одна рисочка мережі, але цього було достатньо для дзвінка. Михайло одразу набрав номер 102, щоб зв’язатися з поліцією. У трубці пролунав спокійний жіночий голос чергової. «Дежурна частина, слухаю вас», — промовила жінка на іншому кінці дроту.
Михайло глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїти калатуюче серце. «Доброго дня, мене звати Михайло Соколов, я мисливець із селища Березівка. Я випадково знайшов у глухому лісі підземний бункер із величезною сумою грошей, небезпечним спорядженням і забороненими речовинами. Там дуже багато всього, вам потрібно терміново приїхати й усе вилучити». Чергова на секунду замовкла, мабуть, вирішуючи, чи не жарт це.
«Чоловіче, ви це серйозно кажете?» — недовірливо запитала вона. «Абсолютно серйозно, у мене є якісні фотографії, я можу їх вам прямо зараз надіслати». «Добре, надсилайте матеріали й точні координати вашого місцезнаходження». Михайло швидко відправив через месенджер усі зроблені фото й геолокацію бункера. Чергова передзвонила буквально через хвилину, і її голос звучав уже вельми стурбовано.
«Михайле Петровичу, я негайно передала інформацію керівництву, бо ваші фото повністю підтверджують слова. До вас вже виїжджає оперативна група, скажіть, де ви зараз знаходитесь?» «Я стою на сопці прямо біля вишки зв’язку й чекаю вас». «Залишайтеся на місці й нікуди не йдіть, до вас вилітає вертоліт, він буде приблизно через годину». Михайло сів на холодний камінь, дістaв термос і випив кружку гарячого чаю.
Його руки трохи тремтіли від пережитого адреналіну й усвідомлення масштабу знахідки. Він знайшов справжній підземний скарб, хай і кримінальний та смертельно небезпечний, але все ж скарб. «Цікаво, скільки мені дадуть законної винагороди за таку знахідку? Процентів десять від загальної суми? Це ж можуть бути мільйони гривень, або навіть більше», — подумав він. Михайло нервово усміхнувся власним несподіваним міркуванням про багатство.
Він ніколи не був заможною людиною, усе життя перебивався промислом і заробляв у найкращі місяці приблизно двадцять тисяч гривень. І ось тепер у нього з’явився зовсім несподіваний шанс розбагатіти чесно й цілком законно. Приблизно через годину над верхівками дерев з’явився військовий гвинтокрил Мі‑8. Він підняв тучу снігової пилюки й важко сів на галявину біля вишки. З відкритої двері стрімко вискочили десять осіб у професійному камуфляжі, з тактичним спорядженням і в важких бронежилетах.
«СБУ», — відразу зрозумів Михайло, оцінюючи їх серйозне екіпірування. Командир групи, підтягнутий майор близько сорока років, швидким кроком підійшов і міцно потиснув йому руку. «Кравцов, Служба безпеки. Ви Соколов?» «Так, це я», — відповів мисливець. «Показуйте дорогу до знайденого бункера, діємо максимально швидко».
Михайло впевнено повів озброєну групу бійців через густий ліс до схованого тайника. Вони йшли дуже швидко, у повній тиші й діяли надзвичайно професійно. Кравцов явно командував досвідченими й добре навченими людьми. Михайло орієнтувався в лісі безпомилково, навіть не витягуючи компас з кишені. Через дві години вони вийшли до знайомого валуна, звідти пройшли ще кілометр і опинилися біля замаскованого люка.
Михайло обережно змахнув набросані гілки й показав вхід. Кравцов здивовано посвистнув, оцінивши якість маскування. «Дуже добре сховано, без вашої допомоги ми б ніколи цього місця не знайшли. Піднімайте», — скомандував майор. Мисливець звичним рухом підняв важку кришку люка з допомогою лому.
Кравцов посвітив потужним тактичним ліхтарем униз і коротко кивнув двом своїм бійцям. «Спускайтеся вниз і ретельно перевірте, чи немає там розтяжок або прихованих пасток». Бійці безшумно спустилися, близько хвилини уважно оглянули приміщення й нарешті доповіли по рації. «Унизу все чисто, пасток не виявлено, але тут розташований реальний склад». Кравцов одразу ж спустився слідом, а Михайло пішов прямо за ним.
Унизу майор дуже повільно пройшовся вздовж довгих стелажів, методично відкриваючи ящики і оглядаючи їхній вміст. Його обличчя залишалося кам’яним, але очі видавали крайнє внутрішнє напруження. Закінчивши попередній огляд, Кравцов повернувся до драбини і дістав службову рацію. «База, це Кравцов. Нами виявлено дуже великий кримінальний схрон. Попередньо готівкової валюти тут близько триста мільйонів доларів».
«Сума в євро складає близько ста мільйонів. Автоматової зброї — приблизно п’ятдесят одиниць, плюс інше небезпечне спорядження. Заборонені хімічні речовини — невідомий білий порошок, величезна партія. Загальна вага пакетів — біля двохсот кілограмів». Голос з рації відповів негайно й чітко.
«Терміново потрібна спеціалізована експертна група, броньований транспорт і посилена охорона. Вертоліт зі спеціалістами вже вилетів, буде на місці через півтори години. Огранізуйте оточення і тримайте периметр». Кравцов прибрав рацію в підсумок і повернувся до здивованого Михайла. «Соколов, ви величезний молодець, що одразу повідомили нам про це».
«Якщо б ви спробували щось звідти вкрасти, то сіли б за ґрати надовго. Це тайник особливо небезпечної злочинної групи минулих років. За нашими попередніми оцінками, все це лежить тут не менше двадцяти років. Найімовірніше, це пов’язано з бандою “Тайга”, яка жорстоко орудувала в нашій області в середині дев’яностих. Ми обов’язково перевіримо всі серійні номери по наших базах».
«За законом вам належить суттєва винагорода за сприяння слідству й виявлення тайника. Конкретну суму назвуть лише після повної оцінки вилученого, але це буде не менше кількох мільйонів гривень». Михайло з полегшенням кивнув. «Я навіть не думав нічого брати, бо прекрасно розумію, що це чистий кримінал. Я хочу все зробити виключно за законом і без проблем».
Кравцов схвально хмикнув, оцінивши чесність простого мисливця. «Це правильне рішення. Залишайтеся поки з нами, дасте первинні покази прямо на місці, а потім ми відвеземо вас в управління і оформимо офіційний протокол. Завтра вранці ви вже зможете спокійно поїхати додому. Тільки майте на увазі одну важливу річ: про цю знахідку не можна нікому ні слова говорити».
«Поки триває активне слідство, уся ця інформація є строго секретною. Якщо хтось сторонній дізнається, у вас можуть виникнути дуже серйозні проблеми». «Про які саме проблеми ви говорите?» — насторожився мисливець. Кравцов подивився на нього максимально серйозно. «Я говорю про справжніх господарів цього схрону. Якщо вони ще живі і дізнаються, що тайник виявлено, вони можуть спробувати усунути всіх випадкових свідків».
«Такі величезні гроші просто так ніхто не лишає. Хтось, напевно, стежив за цим місцем здалеку і просто чекав слушного моменту, щоб усе забрати. А ви їм серйозно завадили. Будьте максимально обережні найближчим часом». Михайло раптом відчув легкий неприємний холодок у спині. Він зовсім не подумав про такі небезпечні наслідки свого вчинку.
Дійсно, чотириста мільйонів — це неймовірні гроші для будь‑якої людини. Якщо хтось їх так ретельно сховав, отже, обов’язково планував колись за ними повернутися. І цей таємничий «хтось» явно не зрадіє, дізнавшись, що його схрон повністю вилучено спецслужбами. Невдовзі прилетів другий важкий вертоліт із командою експертів: криміналістами, хіміками й професійними оцінювачами. Вони негайно почали методичну й скрупульозну роботу на місці…
