«Мені треба спати до обіду, медитувати, відновлювати жіночу енергію, а ви тут шастатимете». «Можеш спати в берушах і масці для сну, або можеш просто зараз викликати таксі й поїхати назад у свою студію», — мило усміхнулася Даша.
«Юро, допоможи гостям із речами у вітальню й витри калюжу за мамою, будь ласка, у мене ламінат здується від цієї жіночої енергії». Вона розвернулася й пішла на кухню. Чайник на плиті буркотливо заурчав, підігріваючи воду.
Даша не збиралася влаштовувати істерик із биттям посуду. Вона чітко знала: той, хто починає кричати, уже програв. Ситуація вимагала витримки, влучних ударів і хірургічного розрахунку.
У суботній ранок почалися диверсії. О пів на восьму ранку Даша вийшла на кухню й виявила там Карину. Попелюшка з розбитим серцем сиділа за столом у шовковому халаті, закинувши ногу на ногу.
Перед нею диміла чашка Дашиної колекційної ефіопської кави, а на тарілочці спочивали залишки фермерського сиру грюєр, який Даша купувала виключно для своїх вечірніх суботніх перекусів. «Ох, ти вже прокинулася?» — Карина ліниво помішала каву ложечкою. «А у вас немає нормального молока, тільки це вівсяне непорозуміння».
«Це моє вівсяне непорозуміння для моєї кави». Даша підійшла до раковини й спокійно набрала склянку води. «А сир, я так розумію, пішов на компенсацію психологічної травми?»
«Ой, та годі тобі, шматок сиру пошкодувала для рідні!» «Юрко сказав, що в холодильнику все спільне». Юрко, вочевидь, забув, хто той холодильник наповнює.
Удень семирічна Настя сиділа у своїй кімнаті за столом і складала з конструктора масштабну модель диплодока. Дитина тихо мурмотіла собі під ніс пісеньку з мультика. Двері відчинилися без стуку, і на порозі виникла Карина, слідом за якою маячила Зінаїда Аркадіївна….
